Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

— Іди, — він опустив руки, його погляд був похмурим і злим. — Ти робиш помилку, Діна!

***

Сльози ніяк не зупинялися, довелося змити всю косметику, а фарбуватися заново не було ні бажання, ні часу. Потрібно вмитися і бігти на лекції, Дінка сподівалася, що на повітрі очі висохнуть і не будуть червоними, як у відьми. Вона схопила сумку і пакет з формою, та як тільки вийшла в хол, назустріч з дивана піднявся Домін. Охоронця видно не було, він що, його на вулицю вигнав?

Дінка постаралася тримати голову нахиленою, проскочила повз і закрилася на засувку. І що тепер, їй назавжди оселитися в туалеті? Холодна вода принесла відносне полегшення, та й очі вже не були такими червоними. Вона ще раз глянула в дзеркало, пригладила пасма, що вибилися і зробила крок у хол. І знову потрапила в руки Доміна.

— Діна, я не хотів тебе образити.

Дінка спробувала вивільнитися з кільця рук, але виходило кепсько.

— Макс, ніяких образ, я вдячна, що ти досить зрозуміло все озвучив.

— Не поспішай, подумай. Ти збираєшся чекати лицаря на білому коні? Їх не буває, Діна, це все казки. Тобі буде зі мною хороше, ось побачиш. Не чіпляйся за забобони, зараз інші часи. Я не хочу тебе обманювати, але ти... Ти мені не байдужа, — останні слова він говорив напівпошепки, майже торкаючись губами її обличчя. — Просто подумай.

— Як знаєш, Макс, — вона впиралась долонями йому в груди і дивилась спідлоба, — а я, мабуть, почекаю. Лицаря.

— Діно, я вважав тебе розумнішою. Те, що я пропоную, набагато чесніше, повір, я впевнений, всі ці почуття придумали для таких дурненьких, як ти.

— Тоді тебе викреслюємо, — спробувала посміхнутися Дінка і благально додала: — Я вже зовсім запізнилась. Якщо ти мене не відвезеш, мені вліплять прогул.

— Відвезу, — Домін розчепив руки, кинув на неї незрозумілий погляд і, не випускаючи її пальців, попрямував до виходу.

Спочатку їхали мовчки, Дінка старанно розглядала ранкове місто, ніби ніколи його не бачила, аби не розмовляти. Першим порушив тишу Домін.

— Чому такі ідеалістки як ти волають, що любов для них на першому місці? Ти стверджуєш, що тобі не хочеться мати прикраси, дорогу косметику, гарно одягатися? Я в це не вірю.

— Чому ж не хочеться, — знизала плечима Дінка, — це неправда. Але цінність мають не речі, а емоції, які вони дають, — і, дивлячись в нерозуміючі очі Доміна, спробувала пояснити: — Нова сукня швидко набридне, вона може вийти з моди, сама по собі вона не так важлива, а ось емоції, задоволення, яке отримуєш, коли її вдягаєш, набагато важливіші, розумієш?

Домін не розумів, але хоча б замовк і більше не ліз з розмовами. Він підвіз її прямісінько до східців будівлі факультету.

— Дякую, Максе, — вона була щиро йому вдячна.

— Зачекай, — він схопив її за руку. — Я хочу, щоб ти все-таки подумала.

Дінка заперечливо похитала головою.

— Але чому? — здавалося, він зараз запалає від люті. — Ми можем хоча б спробувати?

— Тому, що мені не виграти у тебе, Макс. А ставки занадто високі, — сказала Діна не те, що думала.

Він все правильно говорив, і Дінка якраз не була ідеалісткою. Швидше навпаки, останні відносини — до речі, звідки Домін знає про Влада? — змусили її подивитися на любов трохи під інакшим кутом. І в іншій ситуації вона б швидше за все погодилася — ні до чого не зобов'язуючи відносини з гарним хлопцем, що в цьому поганого? Придумала б йому потішне прізвисько і від душі розважалася, якби тільки...

«Тому що я закохалася в тебе, Максиме. А тобі потрібна лише чергова іграшка. Лялька. І це все за одну кляту добу».

Сльози відступили, аж коли вона підійшла до аудиторії. Уламки щита тьмяно поблискували, розлетівшись по кутках її вщент розбитого всесвіту.