Читати книгу - "Я (не) втечу від тебе., Марі Керімей"

— Води з льодом, — мені хотілось хоча б трохи прийти до тями. Коли я вже допивала таку бажану  водичку. до мене знову підійшов той безсмертний.  Йому було не більше 22 років. Це я зрозуміла по його вигляду. Він був одного віку зі мною. 

— Може познайомимось, — мовив він сідаючи біля мене. Ну точно безсмертний. 

— Ні! — Викрикнула я та встала. Напевно вже треба забирати Риту і валити звідси.  

— Ну чого ти ламаєшся, — хлопець обійняв мене ззаду за талію і притис до себе.  

— Ой... Дарма ти це зробив! — Прокричала та повернулась до нього дивлячись спопеляючим поглядом. 

— А то, що? — розсміявся той безсмертний.

<<Ну все тримайте мене семеро!>> — Я відпихнула його і вдарила з кулака по обличчю. Потім ще й ногою по яйцях. Ох як він пищав та скрутився у двоє, а потім впав на коліна.  

— Божевільна! —  Кричав крізь стислі зуби.   

— Я попереджала тебе. І взагалі в мене є хлопець козел!  — закричала я тому негіднику та вдарила ще раз його ногою в груди. Напевно то все зі мною зробив алкоголь. Бо я ніколи не билася. Завжди уникала конфліктів і старалась придушити в собі всі ці почуття, а тут... Навіть не знаю, що на мене найшло. Я знайшла в натовпі Риту,  яка здивовано дивилась на мене, як і пів клубу. Взяла її за руку та потягнула до виходу. 

 Але коли я побачила його то всередині все похололо. Рита взагалі зблідла. Олександр усе бачив і це було видно по його обличчю. Я завела Риту собі за спину.  І спробувала не тремтіти. Коли він глянув на мене, а потім на того скрученого у двоє хлопця на його губах заграла посмішка, але не на довго.  Він махнув охоронцям і ті забрали того бідолагу, а тоді підійшов до мене. Я спробувала відійти відсовуючи за собою і Риту.  Було досить лячно.

<<Він мене знайшов і знову забере і буде бити.>>  — думала я в ту мить.

Олександр спостерігав за мною. Вдивлявся в моє обличчя. Хотів певно бачити страх. який там і бачив. Я боялась його. Боялась його злого оскалу. І навіть того, що мене чекає дома.

— І як ти тут опинилась? — запитував  він наблизившись до мене впритул. 

— Вибач, — лише змогла видушити з себе й опустила голову.  Чомусь мені було так соромно. Якісь не відомі відчуття з'являлися в середині.  

— Поїхали додому, — промовив він і взявши мене двома своїми  великими руками  за обличчя,  поцілував. Я здивувалась і не могла прийти до тями. Він не кричав, не бив. Але це поки. Поки ми на людях він мене не зачепить. Після поцілунку Олександр взяв мене за руку та повів до виходу.  Я не опиралась все одно забере силою. — Рито, ви з нами? — зупинився та спитав мою подругу, яка стояла мов води в рота набрала. На його запитання кивнула  та пішла за нами. В мене було таке відчуття ,що мене забирає мій батько після чергової тусовки. Але то був не батько, а лише Олександр. Якому байдуже куди я піду, він знайде мене  навіть під землею. 

Ми всі сіли до його машина. Я поклала голову Олександру на плече та тримала Риту за руку. Коли ми доїхали до її дому. Я обійняла свою подругу та прошепотіла на вушко <<вибач>>

— Вибач... — те саме я й сказала Олександру, коли ми зрушили з місця. 

— Подивись на мене, — промовив він з таким лагідним тоном, що я навіть на мить застигла, а потім підняла погляд і зустрілась з його зеленими очима. Олександр провів рукою по моїй, щоці. Там де красувався синець.  — Це я маю вибачатись, — з гіркотою мовив та поцілував мене так ніжно, що я не переставала дивуватись. Ніяк не могла повірити, що це дійсно Олександру.  — А ти того хлопця добре приклала, —  почав сміятися він коли завершив свої ніжності з моїми губами. Я не розуміючи сиділа з відкритим ротом та кліпала очима. Це дійсно Олександр? —  Особливо мені сподобалось коли ти сказала, що в тебе є хлопець, — чоловік знову поцілував мене. Мені давалося ,що я сплю. Або напилась до втрати реальності. Не могла повірити в те, що бачу. Він сміявся і був таким ніжним. В очах я не бачила злості чи холодності. На його кам'яному обличчі був спокій. 

Не знаю, що це, але я не бачила ще його таким. Він був ніби щасливий. Коли ми приїхали я одразу ж пішла до своєї кімнати так хотілося прийняти душ. Зайшовши в ванну зняла всі речі й стала під струї води. Чолом сперлася на стіну. Ще досі не вірилось в те, що сталося.  Я й не помітила, як чиясь рука лягла мені на талію. Я не оберталась, бо й так знала хто це.   

Він поцілував мене в шию, потім в плече. Так стало добре. Я все ще не могла прийти до тями. 

— Ти чудова...  — Олександр прошепотів ці слова мені прямо на вухо, це було так інтимно, що мене одразу кинуло в жар. Потім прикусив мочку того ж самого вушка і почав пестити мої груди.  Як це було приємно. І знову я не дотримала свого слова. Казала, що буду лялькою, а сама знову вся на емоціях та тремчу від його доторків. Я не можу біля нього стримуватися. Наче, щось давно змінилося і не тільки в ньому, але й мені. Чоловік повільно спустився до мого таємного місця між мої ноги та почав вводити в мене свій вказівний палець. Я вигнулась в дугу та застогнала прикриваючи очі та закусуючи губу.  Було так добре. Олександр уже тяжко дихав мені на вухо.  Я відчувала його бажання у себе біля спини. Коли вже не міг стримуватися. Увійшов у мене на всю довжину. Цього разу він був не таким жорстоким. Все пришвидшував тем і  пестивши  мої  груди. Він так швидко входив в мене, що я ледь трималася на ногах і підтримувала себе руками за стіну. Кричала і просила, аби він не зупинявся. Це було настільки по іншому, що мені хотілося продовження. Струмені води стікали по нашим тілам перемішуючись з нашою пристрастю та заливаючи очі. В яких стояла пелена. Від цього гарячого струменю води й Олександрових уміли рук. які зараз пестили мої пиптики та стискали їх до болю. Я почала летіти до небес з важким криком, який вирвався з мого рота разом з ім'ям Олександра. Я почала трястись від нахлинувши на мене оргазму і забирати чоловіка за собою до незвіданих світів пристрасті та насолоди.  Олександр підхопив  мене на руки й виніс з ванної. Поставив на підлогу та закутав мене у халат. Після чого поклав на ліжко і поцілував ц щоку. Хотів уже йти, але я притримала його за руку.