Читати книгу - "Таємний спадкоємець для Мільярдера, Аріна Громова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
–– Чого застрягла? –– пролунав рик Дем'яна.
–– А що не так? –– кинула у відповідь.
–– Час давно вийшов.
–– Невже?
–– Ти готова? –– буквально заревів Байсаров. –– Чим ти там узагалі займаєшся? Якого біса так довго?
–– Чекала, поки ти прийдеш і почнеш кричати на мене, –– фиркнула я.
Поправила сукню, обернулася і подивилася на себе в дзеркало. Власне відображення здавалося дуже незвичним. Чужим.
Я не впізнавала цю незнайомку. А може просто рідко дивилася на себе в дзеркало? Якось не до цього було. Я або працювала, або займалася малюком. Тут ніколи вбиратися і милуватися собою.
Двері скрипнули. Почулися важкі кроки.
Дивно, що Байсаров узагалі не вломився всередину в першу ж секунду. Він же абсолютно некерований. Дикун.
Я рефлекторно повела плечима, відчувши близькість чоловіка, в якого колись шалено закохалася.
Він мовчав. Дивно. Навіть кричати перестав. З чого б це раптом? Я шкірою відчувала його важкий та пильний погляд. Спершу потилицю обдало окропом, потім між лопатками заіскрило і подряпало. А після по спині немов електричний струм пройшов.
Байсаров не оцінив мій вибір вбрання? Йому не сподобалося?
Я підняла погляд вище і натрапила на відображення палаючих очей у дзеркалі. У роті миттю пересохло. Горло перехопив гарячий обруч.
Байсаров оцінив. І йому сподобалося. Це стало очевидно в першу ж секунду. У погляді чоловіка палахкотіло щось первісне, абсолютно тваринне. Він зробив крок уперед, скорочуючи відстань до мінімуму, але так до мене і не доторкнувся.
–– Катю, –– шумно видихнув Дем'ян та криво усміхнувся. –– Дівчинко, а ти вмієш врізати під дих.
Він накрив мої плечі величезними долонями і жадібно вдихнув повітря над моєю маківкою. Стоп. Він що, понюхав моє волосся?
Я сіпнулася, намагаючись вивернутися з міцної хватки.
–– Куди зібралася?
–– Ти ж поспішав, –– пробурмотіла, відчуваючи дедалі більшу незручність і напругу від близькості Байсарова.
Він нічого не відповів, тільки розвернув мене до себе, притягнув, змушуючи закинути голову назад. Обличчям до обличчя. Байсаров хотів бачити мої очі.
Я хотіла запротестувати. Хотіла... але слова раптом застрягли в горлі.
–– До біса все, –– хрипло кинув Байсаров. –– Нікуди не поїдемо. Упевнений, ми тут знайдемо заняття цікавіше.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємний спадкоємець для Мільярдера, Аріна Громова», після закриття браузера.
