Читати книгу - "Вовчиця. Присяга крові, Анна Юняєва"

Тео заправив пасмо волосся Ельзи за вухо, щоб воно не спадало на обличчя й міцно зав'язав пов'язку на очі.

– Ти маєш довіритися мені. Не покладайся лише на свої відчуття, якщо довіришся мені, то я стану твоїми очима і разом ми помстимося Роксонам. Не дай злості заволодіти тобою, дозволь розуму керувати твоїми емоціями, а не навпаки. – Тео загорнув Ельзу в обійми. – А тепер йди й покажи на що здатний клан Лерісонів, дівчинко. – Вовк відійшов від вовчиці та подав знак, щоб Тоґі відпустили. Проте, щойно його розв'язали, то він відкинув вовка, що стояв поруч й перетворившись у вовчу подобу став перед Ельзою.

– "Він навпроти тебе, люба" – сказав Тео подумки, лише Ельза чула його.

– "Знаю, його гнів смердить аж занадто. Хоча не буду брехати, що вважала ніби він почне тікати. Я його не дооцінила. Він дурніше, ніж здавалося." – відповіла Ельза вовку.

– "Я б назвав його темперамент запальним". – продовжив Тео говорити в думках вовчиці. – "Тоґі обходить тебе зліва, хоче напасти із-за спини".

– "Боягуз". – Ельза вивільнила кігті та накинулася та Тоґі поранивши його обличчя. Вовк загарчав та відступив від дівчини. Ельза прислухалася до вовчих інстинктів, вона слухала кожний шелест, кожний хруст гілки, який видавав вовк наступаючи своїми лапами. Вовчиця провела язиком по кігтях злизуючи кров своєї жертви.

– "Насолоджуєшся, люба?" – на обличчі Тео з'явився ледь помітний задоволений вискал.

– "Не називай мене так" – сказала Ельза прогарчавши.

– "Пам'ятається, всю ніч ти кричала інакше, коли проводила ніч зі мною". – очі вовка засяяли блакитним сяйвом згадуючи ніч з Ельзою.

– "Це був лише секс, щоб зняти напругу. Цього більше не повториться". – слова вовчиці прозвучали непереконливо, адже важко приховувати свої справжні думки спілкуючись ментально.

– "Ти намагаєшся переконати мене чи себе?" – Тео продовжував насолоджуватися її реакцією на свої слова. – "З права, крихітко!" – Ельза миттєво відреагувала й знову поранила Тоґі від чого він заскавчав та помчав у глиб лісу. – "Годі гратися з ним. Я хочу провести цю ніч зі своєю дружиною, а не зі смердючим вовком Роксонів". – вовк підійшов ближче до Ельзи та торкнувся її щоки. 

– Ти нестерпний! Я вже сказала, що та ніч не повториться  і годі нагадувати мені.. – вовчиця не встигла договорити, адже її слова загубилися в поцілунку з Тео. Вона брикалася, але потім піддалася спокусі й почала відповідати на цей жадібний та повний пристрасті "бій". Її руки блукали по спині вовка, Ельза не помітила як розірвала кігтями його піджак та сорочку. Тео загарчав повільно вдихаючи повітря він відсторонився.

– Покінчи з ним, інакше я візьму тебе прямо тут. – вовк розвернувся та відійшов від Ельзи подалі.

– Козел! – засичала вовчиця та злизала кров Тоґі. Вона відчула гучне серцебиття, яке відбивалося в її голові. Вона зрозуміла, куди пішов поранений вовк й помчала з усією швидкістю за ним. Зараз вовчиця взяла гору над нею та її тілом. Ельза розсікала простір слідуючи за запахом крові. Тео ледь встигав за нею. Вовчицею ніби керувало щось - відчуття, які були незнайомі їй до цього. Вона зрозуміла, що Тоґі дуже близько, тому різко зупинилася та покрутилася навколо. У повітрі вона чула запах заліза й гучне серцебиття.

– Хто не заховався, я не винна. – Ельза оголила ікла та накинулася на вовка, щойно він себе видав - гілка зрадницьки тріснула, коли він наступив на неї. Вона вчепилася своїми іклами в його шию та міцно тримала вовка, який гарчав та скулив. І коли йому вдалося вивільнитися, то поранив її руку кігтями, проте рана швидко затягнулася. Вовчиця відчула запах страху у повітрі й це додало їй впевненості. Ельза гналася за ним, доки він не впав з останніх сил неподалік зграї Вільтонів та Лерісонів, які святкували весілля їхніх Альф. Всі стихли коли перед ними впав Тоґі, вони зацікавлено спостерігали, як Ельза вийшла з лісу, а слідом - Тео.

– Полювання закінчено! – прогарчала Ельза. – Думала, що це займе більше часу. – Тео підійшов за спину вовчиці та зняв її пов'язку.

– Це поза звичаями, Ельзо! – Майл вийшов і перший заговорив, ніби висловлюючи думку зграї, які не наважилися подати голосу.

– Справді? – вовчиця награно надула губи та поглянула в очі брата. – Можливо, треба представити вам одне оного? – вона підійшла ближче до вовка, який лежав на землі та важко дихав. – Тоґі, привітайся з моєю родиною. – вона вдарила його в живіт та відійшла.

– Та пішла ти! – він закашлявся вихаркуючи кров.

– Тоґі? Це те про що я думаю? – перепитав Майл та підійшов ближче до сестри.

– На наше весілля прибув поважний гість з клану Роксона. Це брат Альфи, який вбив наших вовків на землях Мільську! Їхній клан не пошкодував нікого - ні дітей, ні жінок! – вовчиця обвела поглядом зграю, яка почала перешіптуватися. 

– І ти вирішила створити нам проблеми зробивши брата Альфи дичиною для полювання? – Бета Тео вийшов з натовпу та запитав Ельзу.

– Мій чоловік зробив мені такий сюрприз й привів цього виродка, як весільний подарунок. Чи ти маєш щось проти? – вовчиця підійшла до нього на крок ближче та з насмішкою запитала. Бета стояв зморщивши свій ніс від гніву, проте не осмілився щось заперечити, коли побачив як Тео обійняв за талію Ельзу.

– Що ти збираєшся з ним робити? – запитав Майл вже спокійнішим голосом, в його очах читалася підтримка.