Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

 впіймати злодія.

— Можливо, варто ще перевірити ринки збуту, кудись вони ж мали подіти здобуті камені, — несподівано подав голос Шостий Лорд, і я уважно подивився на батька своєї єдиної студентки.

- А ви праві, Ольгафе. Кристали потрібно використовувати, інакше яка від них користь? – Чорний ринок, через який прилеглі дистрикти здійснювали незаконну торгівлю, процвітали ще за часів мого попередника, але мені начебто вдалося їх вгамувати на деякий час.

Чи все ж таки мені здалося, і ті просто змінили шляхи свого переміщення, довірених осіб та місця зберігання контрабанди? У цьому напрямку теж варто було покопати.

- Може у вас є ще якісь думки щодо цього? - Окинув поглядом зборище, помічаючи похмурі обличчя присутніх. Думаю, наступного разу варто запросити голову поліцейського відомства. Можливо, у Альберта знайдуться ще думки та питання до представників Ради. - Раз ні, тоді я змушений відкланятися, у мене ще призначена зустріч сьогодні, - поспішив покинути цю не дуже приємну компанію, але мене зупинив невпевнений голос Другого Лорда:

- Ваша Величносте, ми ще хотіли поговорити про отримані від Верховного запрошення. Як нам варто їх розцінювати? - Я б і сам був не проти знати відповідь на це запитання.

- Як запрошення на Весняний бал для впливових сімей усіх дистриктів. Можливо, хтось із ваших дітей зможе підшукати собі пару серед наших сусідів, - невже я повинен їм пояснювати для чого влаштовуються такі заходи, чи…?

-  А ви? - ах, ось вони до чого.

- І я не є виключенням. Все може бути, адже так, Станіславе? - Саме Перший Лорд і знайшов на такому святкуванні свою дорогу дружину.

- Все вірно, Ваша Величносте. На все воля Долі, - або вмілих рук таких старих інтриганів, як оточуючі мене представники місцевої знаті.

Думаю, тепер на мене почнеться справжнє полювання, адже багато хто захоче поріднитися з імператором, тим самим зміцнивши своє місце при владі.

Алісандра

Комплімент від правителя справді мене порадував. Але рано розслаблятися, адже мені лише пощастило скористатися тим, що куратор недооцінив свою студентку. Наступного разу так легко точно не буде.

До того ж у мене тепер залишалася більш важливіша проблема. Як тільки переживання з приводу аналізів зникли, адже імператор нічого не бачив, а значить, і не знав про те, що я трохи «зіпсована» дракониця, мої думки повернули в зовсім інше русло. А що якщо це завадить мені досягти своєї мети? Адже недарма Великі Лорди так борються за чистоту крові...

Про те, що моя мама зовсім не моя, я намагалася не думати. По суті, все це важливо лише в магічному аспекті, а так… Я ж не почала її менше любити від цього. Більше того, я дуже боялася, що матінка дізнається про те, що я в курсі їх з батьком таємниці.

- Про що замислилась? - Барні вирвав мене із роздумів, уважно дивлячись у вічі.

- Про свою браковану кров, - зізналася чесно, помітивши усмішку розуміння на обличчі хлопця. - Як гадаєш, це не завадить мені досягти бажаного? – друг як ніхто інший знав, наскільки в нашому магічному суспільстві важливий твій родовід.

Більше того, часом навіть високий магічний потенціал одного з батьків пасував перед генетикою. І я банально боялася, що помилка мого батька зіграє зі мною злий жарт.

- Подивися на мене, що ти бачиш? - Я витріщилася на Стоулса, немов узріла його вперше, намагаючись віднайти в своєму другові якісь зміни.

- Та ніби все як завжди... - Простягла невпевнено. - Відкрилося якесь нове вміння? - Сила розкривалася не відразу, але вже до остаточного повноліття (коли теоретично має проявити себе друга іпостась) маги опановували всі доступні їх роду стихії.

- Кхм... Взагалі-то я говорив про інше, але коли вже ти запитала... Коротше кажучи, ще вчора я якось відразу і не зрозумів, списавши все на вітер, який невчасно розбушувався. Але все ж таки вранці вирішив спробувати, і мені вдалося запалити крихітну іскру.

– Вогонь! - захоплено прошепотіла, відразу оглядаючись на всі боки.

- Тихіше… Це ще нічого не означає, хоча я отримав третю стихію у свою скарбничку можливостей. Непогано, правда? – я радісно закивала, помічаючи задумливе обличчя Джулса.

Всю нашу розмову з Барні мій другий товариш нічого не коментував, хоча я бачила всі емоції, що вимальовувалися на його обличчі.

- Це неймовірно! – Я щиро раділа досягненням кожного в нашій команді, і вірила, що ми зможемо здобути всього завдяки своїй завзятості та цілеспрямованості.

– Тільки я не про це хотів сказати. Ти ж знаєш, що мій батько – такий самий «псований» син дракона, як і ти. А мама так і зовсім людина. Але я не втрачаю надії отримати свою другу іпостась, щоб добитися для своєї сім'ї визнання, - дід мого друга відмовився від власної дитини, викинувши його на вулицю.

Але Семюель Стоулс не здався, і тепер він може похвалитися не лише прекрасною ремісничою майстернею, а й чудовим сином, який вступив у найкращу Академію країни, ставши учнем самого імператора.

- А ти що думаєш? - Барні подивився на Каменійського, який усміхнувся у відповідь і поплескав товариша по плечу:

- Ти крутий, друже. Але тобі варто розповісти про силу в деканаті, все ж таки вогонь найнестійкіший серед своїх побратимів, і може наробити чимало бід, - я ствердно кивнула, згадуючи, як Джулс ледь не спалив уві сні свою спальню.

Благо його батьки підготувалися заздалегідь, знаючи про величезний магічний потенціал сина. А ось сім'я Стоулса не мала таких фінансових можливостей, щоб закупитися захисними артефактами. Тож для нього справді буде краще, якщо викладацька рада подбає про одного з найкращих своїх студентів.