Читати книгу - "Сяйво повні, Горобчик-Кім, Нора Нойс"

    Коли Саманта відкрила коробку яку їй презентувала подруга і вони почали активно діставати ті дурні свічки. Я поспішив піти, бо приймати участь у цьому цирку бажання не було  і коли я вже доходив до сходинок  що вели на другий поверх, я почув звуки падіння чогось що супроводжувалося дивними дзвоном. 
- А це ще що?- почув я запитання Саманти. 
- Не знаю  схоже на брязкальця. Але звідки воно тут? - (Глорія) 
-Напевне це подарунок. Хоча річ явно вживана  судячи з запаху та зовнішнього вигляду.- зауважила Саманта. 
- Це напевне....-(Глорія)  договорити я їй не дав адже підійшовши близько мені в ніс вдарив  найприкрасніший аромат що є на світі. Аромат моєї пари та моєї дитини. Усвідомлення того, що я батько п’янило мене. Але як я міг не зрозуміти, що займався сексом з істиною парою. А головне потім її відпустив. 
- Хто вона? -запитав я Глорію. 
Від злості я послабив хватку і мій вовк почав брати бразди правління в свої руки. Напів трансформації  я оговтався і почав брати гору над вовком. А ще такій швидкій трансформації могло послужити ще те  що мій вовк здебільшого морозився від мене остані майже півтора  роки і я розслабився. 
- Коханий ти про кого? 
- Та у кого ти це замовляли. 
- Це просто майстриня в соцмережах. Я її ніколи не бачила в живу. Знаю лише, що у неї восьми місячна донька напевне це її брязкальця випадково потрапила.- розгублено сказала Глорія. 
- Як її звати? – Мій  хриплий трансформований голос різав слух. 
-Майстриню - Мартіна,  а доньку -Сніжана, а що? (Глорія) 
- А й дійсно, що з тобою любий  це лише іграшка я зараз викину. 
- Руки забери  від неї. – я  вихопив іграшку з її рук і підніс  до носа. Вдихаючи такий вже рідний і потрібний запах. А от коли до мого затуманиного боротьбою з вовком розумом дійшло суть сказаного – Мартіна. У мене була лише одна Мартіна  і вона не моя пара та вона й не вовчиця взагалі. "Але вона жила серед вовків і її батьки вовки."  Язвив вовк у мене в голові. 
- Адресу мені її дай!!!
-У мене немає лише її сторінка. Ось. – простягує мені телефон  Глорія. А я сідаю на стілець, адже ноги стали  ватними, тому що на одному з відео я бачу Мартіну ще вагітну вона показувала, як робить свічки. А я дивився і очам не вірив. Яка вона гарна, як їй личить вагітність. Вона говорила та гладила животик. А на іншому відео вона вже народила. І навіть після пологів вона виглядала краще ніж тоді коли була тут. У шапці профілю був номер телефону  який я відразу записав собі в телефону книгу. Саманта щось запитувала, але я вже не слухав я вийшов і почав набирати ті  десять цифр. Але телефон ніхто не брав. 
- Ти можеш пояснити, що це було? 
- Я знайшов свою пару!
- А я?! 
-А ти поїдеш додому, або залишився у зграї просто як її частина. 
- Ти зовсім збожеволів, я не потерплю такого ставлення до себе. Ти мене забрав з моєї зграї і я туди не повернусь. І тут я залишуся лише твоєю дружиною. – вона ще багато говорила на підвищених  тонах, але я не збирався її слухати тому розвернувся і пішов  із   спальні. 
Спочатку я чув довгі гудки, а потім телефон і взагалі вимкнули. Я передивився всі фото та відео з її сторінки. Її особистих фото було мало, видно що сторінка робоча. А от ті короткі фрагменти коли на камеру потрапляла Мартіна  я копіював собі. На одному  з  фото на задньому плані я побачив доньку. Маленька сиділа на підлозі і гризла якраз це брязкальця яке я тримав у руках. Думка про те як я міг не зрозуміти хто вона для мене не давала мені покою. Як я міг так прогадати? А ще мене гризло запитання,  що сталося з Мартіною, що вона стала іншою, адже тепер я відчував запах вовчиці. Я хотів надихатися  нею доки запах не зчезне.

♥︎♥︎♥︎

Мої Любі. Я дуже вдячна Вам за активність  та коментарі,  вподобайки. Вони не аби як надихають. Тож якщо вам подобається мої книги не забудьте підписатися на мене, щоб не проґавити новеньких книг.