Читати книгу - "Випадковий наречений, Ann Averina"

Настя

Переступивши поріг квартири, я все ж раділа що я вже вдома, хоч і через такі обставини, але це життя, і в ньому може статися що завгодно. Перше що я зробила – це прийняла довгоочікуваний теплий душ. Нанесла різні масла та лосьйони і зробила відновлюючу маску для обличчя, аби шкіра булла ніжною, без слідів перевтоми. Відправивши Іру в душ, я пішла робити нам каву та щось перекусити.

- Ір, ходи сюди. – Покликала подругу, коли почула що вона вийшла із ванної кімнати.

- Йду.

- Сідай, трохи поїмо і підемо в клуб.

- Перекусити можна, а от відпочивати ми будемо у ліжку. – Засмучено сказала Іра.

- О, ні, дорогенька! Тобі потрібно розважитись і забути все як страшний сон. У клубі ми вип’ємо, розслабимось, потанцюємо - прекрасно відпочинемо. – Сказала я Ірі. – Розумієш, якщо ти залишишся вдома, ти замкнешся в собі і не зможеш так само радіти життю як колись.

- Можливо, ти і права. – Трохи посміхнувшись, сказала подруга.

- Я точно права. Тому швиденько їж бутерброд, запивай кавою і збиратись.

Іра слухняно кивнула головою і почала виконувати мої вказівки. А я тим часом пішла в кімнату обирати наряд. Сьогодні мені хотілось чогось відвертого, тому коли я побачила червону сукню з довгими рукавами, відкритою спиною та довжиною до середини стегна, не роздумуючи почала її одягати.

- Ого, Насть. Сукня дуже гарна, але тобі не здається що вона трохи відверта? – Здивовано запитала Іра.

- Ні, не здається. Для цього вечора в саме яблучко. – Сказала я, підморгнувши подрузі. – І, до речі, раджу тобі одягнути щось подібне.

- По-перше, я не маю таких нарядів, а, по-друге, я хочу одягнути щось скромніше.

- Еее ніі. Зараз же ти підеш до моєї шафи і обереш собі найкращу сукню. – Наказовим тоном сказала Ірі. – Хоча ні, я це сама зроблю.

Підійшовши до шафи, я одразу почала шукати шось підходяще, але мені щось нічого не подобалось. І тут я згадала, що з собою в Лос-Анджелес, я брала чудову яскраво зелену коротку сукню із блискітками, думала що одягну її хоч раз в якомусь клубі Лос-Анджелесу, просте виявляється ця сукня чекала зомсів не мене і зовсім не в Лос-Анджелесі.

- Ось, тримай, вона має тобі підійти. – Протягнула сукню Ірі.

- Ого, гарна.

- Ти поки одягайся і роби зачіску, а я піду зроблю собі макіяж. – Сказала Ірі і зникла за дверима ванної кімнати.

Я вирішила нічого не вигадувати, а просто підмалювати вії та нафарбувати губи червоною помадою. Волосся ж просто розчесала та залишила розпущеним.

- Іра, ти – супер. – Сказала я, як тільки побачила подругу. Їй дуже пасувала сукня, і, взагалі, зелений – її колір.

- Ти теж гарна.

- Я бачу ти вже і макіяж зробила.

- Так, зробила так само як і ти, тільки замість червоної помади – блиск.

- Ну добре, ходімо. Якраз викличу таксі, поки ми будемо обирати взуття.

Свій вибір я зупинила на чорних босоніжках на високому підборі, а Іра обрала бежеві босоніжки на високій шпильці. Взявши необхідні речі, ми вирушили на пошуки пригод.

Через якихось тридцяць хвилин таксі під’їхало до відомого нічного клубу «Vegas». Вийшовши на вулицю, Іра була помітно здивована.

- Ого, Настя, у тебе є час на такі заклади? – Здивувалась подруга.

- А хіба я тобі не говорила, що частенько сюди навідуюся із друзями?

- Отакої, друзі значить… А сьогодні ж де твої друзі? – Обурено запитала Іра.

- Ірусь, я тебе з ними познайомлю, обов’язково, проте не сьогодні. Цей вечір лише для нас. – Радісно сказала подрузі і потягнула її туди.

Танці, випивка, почуття свободи – це все про сьогоднішній похід до клубу. До четвертої ранку ми невгамовно танцювали, аж поки охорона нам не натякнула на те, що клуб вже зачиняється. Викликавши таксі, ми поїхали додому.

- Нааасть, а там у клубі якийсь хлопець витріщався на тебе. – Пяно промовила подруга, влігшись у ліжко.

- Не верзи дурниць. – Протягнула я.

- Такий гарний брюнет, підкачаний, цілий вечір спостерігав за тобою.

- Тобі здалось. – Відповіла я.

- Ну не знаю, як на мене ти йому сподобалась. Шкода що він не підійшов познайомитися. – Сказала Іра, потягнувшись на ліжку.

- Шкода… - Вже не тямлячи нічого, відповіла я.