Читати книгу - "Історія України 1945 -1991, Олександр Гребьонкін"

1. Освоєння цілинних земель і реформування промисловості 

Необхідність реформ

Й. Сталіну і його уряду вдалося після війни поставити економіку СРСР «на ноги», але вона все ж відставала від передових західних країн.

Новий уряд проголошував, що краще майбутнє СРСР буде залежати від її успіхів в економічному змаганні з Заходом.  Потрібно було довести переваги радянської економіки. У той же час економічна стратегія СРСР 50-х років була занадто застарілою, тому вимагала оновлення, кардинальних реформ. Люди в СРСР жили досить сутужно. Особливо важким було становище сільського господарства.

Перші кроки по реформуванню сільського господарства

Вже у вересні 1953 року Пленум ЦК КПРС поставив задачу зміцнити матеріально-технічну базу колгоспів. Колгоспам стали продавати техніку за зниженими цінами.

Також держава збільшила ціни на закупку у колгоспів с/г продукції, списала колгоспам усі борги. Почалася перепідготовка кадрів, направлення в колгоспи агрономів, зоотехніків, комбайнерів.

Завдяки енергійним заходам вдалося дещо оживити колгоспну систему, зацікавити колгоспників, полегшити їм життя і працю.

Програма освоєння цілинних земель

У лютому – березні 1954 року – Пленум ЦК КПРС прийняв грандіозну Програму освоєння цілинних (незайманих) і перелогових земель (задача: освоїти майже 28 млн. га земель у Казахстані, Сибіру, на Північному Кавказі).

Згодом її стали називати першою надпрограмою.

У 1954-1956 роках на постійну роботу на цілину з України виїхало майже 80 тисяч людей. Туди було поставлено біля 90 тис. тракторів, машин. На цілині утворювалися колгоспи, радгоспи, міста, будувалися дома, квартири.

 Одним з керівників освоєння цілини став український партійний діяч з Дніпропетровщини, майбутній 2 секретар КП Казахстану Леонід Брежнєв.

Цілина дала непогані врожаї. Вперше за багато років сільське господарство стало рентабельним. Середина 50-х – найбільший злет колгоспно-радгоспної системи. Валова продукція 1954-1958 рр. зросла на 35,5 % у порівнянні з попередньою п’ятирічкою. До 1955 року в села прибуло 40 тис. спеціалістів.

Пожвавлення у розвитку промисловості

Держава виділила кошти на зміцнення металургійної, енергетичної галузей. У 1951-1958 роках в УРСР збудовано 263 шахти, розроблені родовища газу і нафти.

У 1952-1955 рр. збудовано Каховську ГЕС з великим водосховищем  (її описав О. Довженко у відомій «Поемі про море»), пізніше – ще ряд електростанцій. Таким чином виробництво електроенергії  УРСР збільшилося у 1, 9 рази;

Незважаючи на певні рішучі заходи і значні зрушення, СРСР ( і УРСР) поки що помітно відставали від передових країн світу по рівню НТР. Слабо розвивалася житлова сфера. Рівень життя людей залишався порівняно невисоким.

2. «Догнати і перегнати США»

 Нові задачі

Наприкінці 50-х років 1 секретар ЦК КПРС М.С. Хрущов проголосив курс реформ. Однією з цілей реформ була «догнати й перегнати США по виробництву товарів на душу населення». І хоч це були для тих років плани утопічні, вони все ж сприяли деякому розвитку НТР в СРСР, впровадженню на виробництві нової техніки, розвитку нових галузей промисловості.

У 1961 році, на ХХІІ з’їзді КПРС, було затверджено нову Програму партії, яка ставила задачу побудувати в СРСР комуністичне високорозвинене суспільство за 20 років. Декларувався принцип: «Все в ім’я людини, все на благо людини». Всіляко підкреслювалися переваги радянського устрою перед західним, капіталістичним: безкоштовна освіта, медицина, житло, гарантовані  оплачувані відпустки, пенсійне забезпечення в старості. Збільшувався вплив різних організацій – комсомолу, товариства Червоного Хреста, ДОСААФ, які мали підкреслити демократичні тенденції в СРСР.

 М. Хрущов з увагою віднісся до порад харківського економіста О. Лібермана, який у своєму листі до керівника партії радив ввести госпрозрахунок, який буде матеріально стимулювати працю людей. Лист буде опубліковано в «Правді». Пізніше, частину цих порад буде пробувати впровадити в життя голова Ради міністрів О. Косигін.

Раднаргоспи

З метою децентралізувати управління промисловістю, у лютому 1957 року, замість окремих галузевих міністерств, були створені  територіальні ради народних господарств – раднаргоспи ( усього в СРСР – 103).