Читати книгу - "Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану"

Рання версія етимології слова «туркмен» подається в «Словнику» Махмуда Кашгарського (т. III, с. 304 і ел.), де наречения імені туркмен приписується Александру Македонському. Інша давня етимологія (історик Нешрі, пом. в 1520 р.) пояснює термін «турк-маєн» через перське «турк іман» – «віруючий тюрок» (Pritsak О. Der Untergang des Reiches des Oguzischen Yabgu, p. 397). За словами Біруні і Марвазі, туркменами називали огузів (гузів), які прийняли іслам; (Якубовский А. Ю. Вопросы этногенеза туркмен в VIII–X вв., с 51–52).

Ім'я Інал-Ява, ймовірно, є сполученням двох титулів.

У монголів терміном «інак» називали наближених нукерів (Владимирцов Б. Я. Общ. строй монголов, с. 93). Слово «інак» у монголів означає «близький друг», «довірений», «улюбленець», {Березин И. Н. Рашид-Эддин, с. 224, прим. 20). «Буквальний смисл слова «інак» – «молодший брат». У Хіві цей термін, відповідний бухарському «аталик» (Бартольд В. В. История культурной жизни Туркестана, с. 102), протягом століть змінював свій зміст: глава племені – таємний радник хана – «спадкоємець престолу» – головний начальник провінції чи міста. У Хіві, у всякому випадку в XVIII ст., звання «інак» було спадковим (Муравьев H. Путешествие в Туркмению и Хиву, ч. II, с. 36–37). Інколи інаки узурпували владу; так, наприклад, у 1755 p. y Хіві відбувся переворот, у результаті якого «вся влада в ханстві перейшла до рук інаків» (Веселовский Н. И. Очерк, с. 234). Мухаммед Емін-інак (пом. в 1791 p.) протягом 20 років правив Хівою (Иванов П. П. Очерк истории каракалпаков, с. 73).

Катик – «густе кисле молоко», «кисляк» (Л. Будагов. Ср. словарь, т. II, с. 5).

Оповідь про наречения імені Туману у тих висловах приводиться в «Книзі Коркута». Туман /Думай/ – досить розповсюджене чоловіче ім'я.

Коль-Еркі (Еркін) – прізвисько і титул; стало власним іменем; зустрічається у різних формах: Голь-Еркі(н) – Іркі(н) – Коль-Еркі тощо. «Токуз-уйгури теж обрали зі свого племені царем одного чоловіка і назвали його Кель-Еркін… Післе цього інші уйгури були у них царями. Он-уйгури називали кожного з них Ель-Ельтір, Токуз-уйгури – Кель-Еркін» (Радлов В. В. К вопросу об уйгурах, с 54–55).

Кизган (Lycium turcomanicum) – колючий кущ; росте в долині Амудар'ї і Мурґаба; у вишину сягає 2 м, діаметр до 3 см (Проф. M. П. Петров).

Тугач (тугачі) – прапороносець.

Богра, як і переважна більшість інших імен, мало реальне значення «двогорбий верблюд (жеребець)». Сполучення Богра-хан вживалося як титул, наприклад, у Караханідів (Бартольд В. В. Очерк истории Семиречья, с. 25). Богра-хан – титул государів у тюрків ягма (Бартольд В. В. Туркестан, т. I, с. 20). Перший караханідський хан називався Богра-хан (Якубовский А. Ю. История народов Узбекистана, т. I, с. 274). Радлов В. В. (Опыт словаря, т. IV) приводить це слово у формі «бугра» з приміткою – чагатайське: «локшина», «макарони».

Відомі історичні паралелі: «Клавіхо запевняє, ніби Тимур за життя двічі розпускав чутки про свою смерть, щоб дізнатися, хто повстане проти його спадкоємців» (Бартольд В. В. Улугбек и его время, с. 33).

Це ім'я носило багато історичних персон. За деякими даними, Шахмеліка, сина Алі, можна співвіднести з володарем Дженда Шахмеліком ібн-Алі (Каррыев А, Моткова В. Г, Насонов А. Н, Якубовский А. Ю. Очерки, с. 93, с. 100).

Мурґаб – Марґаб – «Мерґська (Мервська) ріка» (В. А. Жуковский. Развалины старого Мерва, с 68, прим. 1; В. В. Бартольд. К истории орошения Туркестана, с. 47)

Онбегі (он – «десять» + бек) – «…власне означає десятник і вживається в значенні «начальник» тільки у туркменів» (Бартольд В. В. Очерк, с. 49, прим. 4).