Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Він знову хльоснув, мов батогом, чарівною паличкою, як це зробив перед тим з Герміоною, але Гаррі встиг закричати:
- Протеґо!
Відчув, що по щоці ніби чиркнуло тупим ножем. Його збило з ніг - він повалився боком на Невіла, але закляття «щит» урятувало його від найгіршого.
Дологов ще раз підняв чарівну паличку. - Акціо проро...
Звідкись з'явився Сіріус, штовхнув Дологова плечем - і той полетів сторч головою. Пророцтво знову ледь не випало з Гарріних пальців, але він зумів його втримати. Тепер Сіріус бився з Дологовим, їхні чарівні палички виблискували, мов мечі, і розсипали іскри...
Дологов налаштувався хльоснути чарівною паличкою, як це зробив з Гаррі й Герміоною. Гаррі схопився на ноги і закричав:
- Петрифікус тоталус!
Руки й ноги Дологова притислися до боків, і він з розмаху беркицьнувся на спину.
- Молодець! - крикнув Сіріус і пригнув Гарріну голову, бо до них уже шугонуло двійко приголомшливих заклять. - А тепер тікай зві...
Вони знову мусили пригнутися. Струмінь зеленого світла мало не влучив у Сіріуса. Гаррі побачив, як упала й покотилася кам'яними сходами обм'якла Тонкс, а Белатриса, шаленіючи від радості, кинулася в саму гущу бійки.
- Гаррі, бери пророцтво, хапай Невіла й тікай! - крикнув Сіріус, кидаючись напереріз Белатрисі. Гаррі не бачив, що було далі, бо огляд йому затулила спина Кінґслі, який бився з Руквудом. Пооране віспою лице смертежера було вже без маски. Гаррі нахилився над Невілом, а над його головою просвистів ще один зелений струмінь...
- Ти можеш стояти? - закричав він просто Невілові у вухо, дивлячись, як безконтрольно смикаються його ноги. - Поклади руку мені на шию...
Невіл так і зробив... Гаррі напружився... Невілові ноги й далі сіпалися, не тримаючи його. І тут, невідомо звідки, на них налетів якийсь чоловік. Друзі попадали на спини, Невілові ноги несамовито засмикалися, мов у перевернутого догори ланками жука, а Гаррі підняв ліву руку, щоб не розбити скляної кульки.
- Пророцтво, віддай мені пророцтво! - загарчав йому на вухо Луціус Мелфой, і Гаррі відчув на ребрах Мелфоєву чарівну паличку.
- Не дам... геть... від... мене. Невіле... лови!
Гаррі покотив пророцтво по підлозі, а Невіл перекрутився на спині, схопив і притис його до грудей. Мелфой зопалу перевів чарівну паличку на Невіла, але Гаррі миттєво через плече махнув паличкою на смертежера і вигукнув:
- Імпедімента!
Закляття влучило Мелфоєві у спину. Встаючи, Гаррі озирнувся й побачив, що Мелфой з усього розмаху врізався в підвищення, на якому йшов двобій між Сіріусом і Белатрисою. Мелфой знову націлився паличкою на Гаррі й Невіла, та не встиг набрати в груди повітря, як між ними опинився Люпин.
- Гаррі, бери його й ТІКАЙ!
Гаррі схопив Невіла за плечі й поволік на перший ярус кам'яних сходів. Невілові ноги сіпалися і не тримали тіла. Гаррі тяг його щосили, й вони піднялися ще на одну сходинку...
Біля самісіньких Гарріних ніг у кам'яну лаву влучило закляття. Лава розвалилася, а Гаррі зірвався на нижчу сходинку. Невіл упав, не перестаючи смикати ногами, але таки спромігся заховати пророцтво в кишеню.
- Давай! - Гаррі розпачливо потяг Невіла за мантію. - Відштовхуйся ногами...
Зробив ще одне колосальне зусилля - і Невілова мантія роздерлася зліва по шву. Кулька зі скловолокна вилетіла з кишені, і, перш ніж вони встигли її впіймати, Невілові неслухняні ноги штовхнули її ще далі. Кулька відлетіла метрів на три праворуч від них, стукнулася об сходи й розбилася. Вони отетеріло втупилися в те місце, приголомшені тим, що сталося, а в повітря знялася перламутрово-біла постать з неприродно збільшеними очима. Ніхто, крім них, її не помітив. Гаррі бачив, як ворушаться її вуста, але навколо лунало стільки вибухів, криків і волань, що не чути було жодного слова пророцтва. Постать замовкла й безслідно розчинилася.
- 'Аррі, п'обач мені! - Невілове обличчя викривилося з болю, а ноги й далі дриґалися. - П'обач, 'Аррі, я не 'отів...
- Уже не має значення! - крикнув Гаррі. - Вставай, треба звідси...
- 'Амбл'ор! - дивлячись над Гарріним плечем, вимовив Невіл і його спітніле обличчя раптом аж засяяло.
- Що?
- 'АМБЛ'ОР!
Гаррі озирнувся. У дверях до зали Мозку прямо над ними з піднятою чарівною паличкою стояв Албус Дамблдор. Обличчя його було бліде і люте. Гаррі відчув, ніби кожнісіньку клітину його тіла пронизало струмом - вони врятовані.
Дамблдор помчав униз повз Невіла й Гаррі, які вже й не думали тікати. Він був майже внизу, коли його помітив найближчий смертежер і відразу попередив решту. Якийсь смертежер кинувся тікати, дряпаючись по сходах рачки, наче мавпа. Дамблдорове закляття повернуло його назад так легко й невимушено, ніби той потрапив на гачок невидимої вудки...
Лише одна пара продовжувала двобій, мабуть, не помітивши Дамблдора. Гаррі бачив, як Сіріус, глузуючи, ухилився від Белатрисиного червоного струменя.
- Ану, ще! Ти ж здатна на більше! - вигукнув Сіріус, і його голос розійшовся луною в просторій залі.
Другий струмінь світла вдарив його прямо в груди.
Усмішка залишалася на його обличчі, але очі приголомшено розширились.
Гаррі випустив з рук Невіла, навіть цього не усвідомивши. Знову кинувся вниз, витягаючи чарівну паличку.
Дамблдор теж обернувся до підвищення.
Сіріус падав, здавалося, цілу вічність. Його тіло вигнулося зграбною дугою, і він повалився спиною на пошарпану завісу, що звисала з арки.
Гаррі помітив суміш страху й подиву на виснаженому, колись такому вродливому обличчі хрещеного батька, коли той падав у старезну арку і зникав за завісою, яка затріпотіла на мить, ніби від сильного вітру а тоді знову нерухомо завмерла.
Гаррі почув переможний крик Белатриси Лестранж, але знав, що це ще нічого не означає. Сіріус просто впав у арку і зараз вийде з другого боку...
Але Сіріус не виходив.
- СІРІУСЕ! - закричав Гаррі. - СІРІУСЕ!
Добіг до самого низу, уривчасто дихаючи. Сіріус там, відразу за завісою... Гаррі зараз його витягне...
Та коли він кинувся бігти до підвищення, Люпин схопив Гаррі за барки й не пустив.
- Гаррі, ти вже нічого не зробиш...
- Поможіть йому, врятуйте, він просто впав!
- ...пізно, Гаррі.
- Ми ще можемо його врятувати... - Гаррі несамовито виривався, та Люпин його не відпускав...
- Гаррі, ти вже нічого не вдієш... нічого... його вже немає...
- РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ШОСТИЙ -
Єдиний, кого він боявся
- Він є! - закричав Гаррі.
Він не вірив,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і орден Фенікса», після закриття браузера.