Читати книгу - ""Каселона". Шалений рейс, Олена Гриб"

– Астіне! Це й справді ти? Але чому?.. Втік із дому?!

– Та ні. Батько повернувся, тож я можу спокійно вчитися далі.

– А потім?

– «Потім» буде за три роки. Яка різниця? Хтозна, що станеться за цей час!

Міра швидко обдумала слова Астіна і вирішила, що загалом це її влаштовує. Не ідеально, звісно, але краще, ніж нічого.

– Я б обійняла тебе, але в мене на руках бідний голодний наляканий Шустрик!

– А у мене – безстроковий абонемент на ігровий майданчик для котів і дванадцять кілограмів добірного котячого корму. Певен, у нас є дещо спільне.

– Зі смаком курки? – Міра жартівливо штовхнула Астіна в бік і пропустила в каюту. – І вітаміни?

– Еге.

– Ти найкращий!

– Я знаю.

Життя наче налагоджувалось. У Міри були Шустрик, Астін і кілька безтурботних років у їхній компанії. А далі…

Вона не любила загадувати наперед. Зрештою, їй лише сімнадцять! Час покаже, що правильно, що ні, а поки треба радіти тому, що маєш.