Читати книгу - "Станція з привидами, Барнс С.А."

«Це туди», — каже Кейт, прослизаючи повз Суреша у чорнильну темряву.

— Берч, йди з нею, — продовжує Северин.

Берч киває і йде слідом за Кейт. Центральний хаб стає трохи яскравішим від сили їх вогнів разом, коли вони прямують до дальньої сторони хабу. Syscon — кімната управління системами, де можна отримати доступ до всіх елементів керування середовищем, генераторів і, по суті, до всього, що потрібно для їх підтримки тут, — здається, знаходиться десь за камбузом. Схема Офелії не така детальна.

«Ліана та Суреш, візьміть східну сторону, підтвердіть структурну цілісність зовнішніх блоків. Я візьму західну сторону». Северин робить паузу, потім кидає погляд на Офелію. «Лікарю, ви можете просто почекати…»

“Я піду з вами. Я можу допомогти, — твердо каже вона.

Вираз обличчя говорить про те, що він дуже в цьому сумнівається. Але він хитає головою на знак підтвердження. «Гаразд».

Ліана та Суреш ведуть шлях, Северин крокує за ними.

Офелія переступає поріг шлюзу, обережно, щоб не зачепитися черевиком за піднятий металевий бортик, де шлюз з’єднаний з центральною втулкою.

Опинившись всередині, її відчуття порожнечі, неправильності лише зростає. Але, можливо, це просто відлуння великого простору навколо неї, відчуття крихітності в надто великому середовищі проживання. Прямо протилежне тому, чого вона тут очікувала.

Офелія тягнеться за Северином, ступаючи туди, куди він, ніби вони прорізають шлях крізь потенційно сипучий пісок, але при цьому вона докладно розглядає все навколо. Розчавлені шестикутники на підлозі тягнуться перед нею нескінченним розмахом тьмяного металу, що блищить у світлі її шолома. Подряпини і шрами свідчать про колишню кипучу діяльність. Коли встановлюють столи, тягнуть стільці. з місця на місце перетягують візки та ящики.

Але Суреш мав рацію; тут більше нічого немає. Тиша замість того, що колись, мабуть, було вуликом зайнятості, відчувається майже як фізичний тиск.

Попереду Ліана та Суреш відриваються від них, прямуючи до драпірованого плівкою шлюзу з правого боку.

Вона прискорює крок, щоб наздогнати Северина, який повертає ліворуч. Він піднімає поліетиленову плівку, яка відкриває очам відкритий шлюз — двері відсунуті назад — і темний коридор далі.

Повітряний шлюз на цьому боці, і, ймовірно, також на протилежному, менший за той, що на вході в хаб, але не так, ніби Піннакле знадобилося провести марсохід через один із них. Ці повітряні шлюзи, ймовірно, призначені лише для використання в разі надзвичайної ситуації. Команди могли закритися в центральному вузлі та відключити зовнішні блоки, якщо один або кілька з них були пошкоджені або якщо їм потрібно було берегти електроенергію.

Однак це не пояснює, чому Піннакле знадобилося так багато місця.

Офелія хмуриться, намагаючись пригадати будь-яку місію, про яку вона читала або чула, яка будь-яким чином пов’язана з такою конструкцією, якщо вона взагалі колись примінялася.

У її бабусі стався би припадок через непотрібні витрати. До кінця свого життя вона була одержима кожною деталлю, коли справа доходила до Піннакле, навіть такими, які були значно нижчими за її зарплату. Одного разу ЗМІ розповсюдили історію про те, що вона наказала видалити алею листяних дерев у кампусі Піннакле, оскільки прибирання листя створювало більше роботи для доглядачів (а це означало, що більше грошей витрачалося на те, про що вона не дуже дбала). Вона замінила їх усіх біоінженерними вічнозеленими рослинами, які не потребують догляду, мають низький запах і не потребують проливанняя. Як ферма, повна фальшивих ялинок.

З іншого боку, дядько Дарвін ніколи не мав «ділових» витрат, які б йому не подобалися, і…

«Лікарко?»

Офелія піднімає очі й бачить, що Северин дивиться на неї з піднятими темними бровами.

Потім вона розуміє, що знову зупинилася. Прямо на порозі центрального вузла, залишаючи Северина чекати просто в коридорі далі. Перед темрявою і невідомим, що ховається там.

Серце Офелії калатає, а її підсвідомість знову виконує хитрий маневр переплетіння, викликаючи старі спогади без її згоди.

Стільки кутів, стільки тіней. Де ти ховаєшся, пташечко Бі?

Прокляття. «Я йду», — каже вона надто голосно.

Першим ліворуч повертає Северин. Він злегка горбиться, щоб уникнути стелі. З’єднувачі, білі напівзаокруглені трубки, які стикуються одна з одною та з окремими блоками та центральним вузлом, залишаючи прохід, здіймаються над їхніми головами, але Северин ледь не зачіпає їх за допомогою кількох додаткових сантиметрів над своїм шоломом.

Кава чи якась інша темна рідина розбризкана по всій стіні, випущенаа чашка в замерзлій калюжі такого ж кольору на підлозі. Одноразовий тканинний черевик, призначений для носіння в хабі, майже ідентичний набору, який Офелії дали для цієї місії, лежить перевернутий на бік, ніби хтось втікав і не потрудився повернутися за ним.

«Схоже, вони пішли дуже поспішно».

«Або їм було байдуже», — каже Северин, відкидаючи ногою купу тканини зі свого боку коридору. Це сорочка, в темних плямах і жорстка від холоду. Можливо, хтось використав її, щоб частково витерти каву. «Тимчасові жильці, які чекають, коли прибуде хтось важливіший. Не впевнений, що чиїмось головним пріоритетом було залишити будинок прибраним і чистим».

Його рівний тон нагадує їй про її приниження. «Слухайте, я відчуваю, що ми встали не з тієї ноги», — починає вона.

«Правої ноги тут немає, докторе Брей. Ви тут непотрібні». Він відчиняє перші двері праворуч. Вони розблоковані, незважаючи на вражаючу засувку на зовнішній стороні.

Тьмяне світло проникає крізь три крихітні круглі віконця, тож легко побачити, що ця кімната — лабораторія. Або була. Більшість обладнання — вона впізнає мас-спектрометр, але це все — все ще стоять на лабораторних столах. Але осколки полімерних флаконів і пробірок блищать по всій підлозі.

Северин заходить усередину, ретельно уникаючи найгірших гострих уламків. «Ми дбаємо один про одного. Це все, що потрібно». Він робить контур навколо зовнішньої стінки блоку, візуально перевіряючи поверхню на наявність протікань або слабких місць. Потім знову перевіряє, за допомогою кишенькового пристрою, подібного до того, яким Кейт користувалася раніше. Офелія точно не знає, що роблять пристрої, але вона не збирається афішувати своє невігластво, запитуючи.

Він захищає свою команду, свою відповідальність. Що має сенс. Він звик до такої ролі. З того, що вона прочитала в його досьє, він старший з п’ятьох дітей, яких виховувала мати-одиначка в дешевих місцях у Місячній долині на Місяці. Тій, де вся колонія спочатку була під землею в старій лавовій трубі.

«Я це розумію, — каже Офелія. «І чудово, насправді. Але є речі, з якими я можу допомогти, а ви можете не…

Він випростується зі своєї позиції біля крихітних віконець-ілюмінаторів. «Лікарю, ми погодилися на вашу присутність і ваші «сеанси».»

Він не робить жодного жесту, але вона все одно відчуває роздратовані лапки про закінчення цитати.

«Я не знаю, чого ви ще хочете». Він проходить повз неї і повертається в коридор.

«Що я ще хочу?» — недовірливо