Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я Частина 2 – Туманні Острови , Svitlana Anosova"

Під чорною покровою ночі Ервін, стоячи на вершині пагорба, вдивлявся вниз на розсіяні вогники табору зрадника. Його погляд був холодний, мов льоди його королівства, але під цією кригою пульсувала глибока образа, наче прихований вогонь. Він нагадав собі, що тепер гра закінчена. «– Градовський сам затягнув себе у пастку». Відступу більше не було. 

Дерек, головнокомандувач Північної армії, підійшов до нього і низько вклонився. Ваша Величносте, війська в повній бойовій готовності. Ми оточили табір з усіх сторін і чекаємо вашого наказу. 

Ервін кивнув, і вони обмінялися швидкими поглядами, повними взаєморозуміння та рішучості. Рука Ервіна трохи тремтіла, коли він згадував обличчя Августи. Він знав, що вона хвилюється, навіть якщо й не показує цього. Її самотність під час його відсутності гірчила в його серці, але тепер він повинен завершити розпочате. 

– Сигнал до атаки! — злісно прошепотів він. Дерек підніс ріг і віддав наказ. В одну мить ліс ожив від звуку тріскоту металу та важких кроків військ, що рушили вперед, немов потік льодяної лавини, не залишаючи жодного шансу тим, хто ще був у наметах. 

У блиску місяця та серед гірського повітря, наповненого крижаним вітром, солдати Ервіна кинулися до табору, наче примари з нічних кошмарів. Спершу Градовський навіть не зрозумів, що відбувається, але щойно почув шалені крики і зойки своїх воїнів, як страх охопив його серце. Він відчув, як під ногами похитнулася земля — то був звук наближення королівської армії. 

Ервін стояв серед своїх воїнів, і його присутність додавала їм відваги. Його постать вирізнялася на фоні нічного неба, наче статуя із чистого льоду, а в його очах палав гнів. З його рук, які злегка світилися, розлилася блідо-блакитна аура — могутність, яка залишалася скріпленою поколіннями драконів. 

Градовський, бачачи, як його сили руйнуються під натиском, відчайдушно схопив меч і став закликати своїх людей. 

– Не дайте їм перемогти нас! боріться, поки не настане світанок! Проте його крик швидко загубився серед гуркоту зброї та звуку падіння його людей, які не могли втриматися перед навалою королівських сил. 

Нарешті, коли військо зімкнулося довкола нього, і виходу вже не було, Градовський упав на коліна. Перед ним постав Ервін — холодний, безжальний, та водночас величний, наче древній дух, який зійшов з гір, щоб вершити правосуддя. 

Голос короля пролунав, мов грім у зимову ніч, розриваючи тишу й змушуючи ворогів здригнутися. – Тих, хто зрадив мене і посмів замахнутися на престол, тепер постанеш перед справжньою силою дракона! Він простягнув руку, і магія заполонила повітря, створюючи навколо нього сяючий ореол сили. Градовський опустив голову, розуміючи, що це кінець. 

Лише після того, як останній зрадник був покараний, Ервін дозволив своїм людям зупинитися. Він вдихнув морозне повітря, але спокою не відчув. В думках була Августа — його кохана, яка залишалася чекати його повернення. 

Ервін, обернувшись до Дерека, твердо мовив: 

–Подбай про все тут. Я мушу повертатися до королеви.