Читати книгу - "Пастка-22"

Йосаріану всі свої таємниці, окрім однієї, розсудливо зметикувавши, що той, хто не обкрадає своєї країни, не буде красти ні в кого іншого. Майло довірив Йосаріану всі свої таємниці, окрім розташування тайників у горах, де він почав ховати гроші, коли одного разу повернувся зі Смирни з повним літаком інжиру й дізнався від Йосаріана, що у шпиталі з’явився військовий слідчий. Для Майла, який добровільно зголосився завідувати офіцерською їдальнею, посада була священною.

— Я й не знав, що в нас у меню замало чорносливу, — погодився він того першого дня. — Гадаю, це тому, що я все ще новенький. Але я обговорю це питання з моїм першим шеф-кухарем.

Йосаріан прошив його поглядом.

— Яким першим шеф-кухарем? — запитав він. — У вас немає першого шеф-кухаря.

— Капрал Снарк, — пояснив Майло, якось винувато відвівши погляд. — Він у мене єдиний шеф-кухар, тому, по-суті, є моїм першим кухарем, хоч я сподіваюся перевести його до адміністративного відділу. На мою думку, капрал Снарк схильний до надмірної творчості. Він вважає, що кулінарія — це вид мистецтва, і завжди нарікає, що мусить, як проститутка, торгувати своїм талантом. Ніхто його про таке не просить! А ви часом не знаєте, чому його позбавили звання і він досі лише капрал?

— Знаю, — відповів Йосаріан. — Він отруїв цілу ескадрилью.

Майло знову пополотнів.

— Що зробив?

— Він підмішав кілька сотень кусків прального мила в картопляне пюре, тільки щоб довести, що люди мають смак філістерів і не здатні відрізнити добре від поганого. Усім в ескадрильї стало погано. Вильоти скасували.

— Нічого собі! — вигукнув Майло, осудливо стиснувши губи. — Потім він усвідомив, що помилявся?

— Навпаки, — заперечив Йосаріан. — Він усвідомив, що мав рацію. Ми пакували за дві щоки і вимагали добавки. Потім нам було зле, але ми й не здогадувалися, що нас отруїли.

Майло двічі перелякано пирхнув, мов кудлатий рудий заєць.

— У такому разі його обов’язково треба перевести в адміністративний відділ. Не хочу, аби щось подібне повторилося при мені. Бачите, — звірявся він, — я прагну лише одного: щоб люди нашої ескадрильї мали найкращі харчі у світі. Це справді достойна мета, хіба ні? Якщо завідувач їдальні ставить собі меншу мету, то, як на мене, він не має права завідувати їдальнею. Ви згодні?

Йосаріан поволі обернувся до Майла і глянув на нього з прискіпливою недовірою. Він побачив просте обличчя людини, нездатної на хитрощі чи підступність, чесне, відверте обличчя з великими косуватими очима, рудуватою чуприною, чорними бровами і жалюгідними бурими вусиками. Майло мав довгий тонкий ніс із чутливими вологими ніздрями, різко повернутими направо, завжди скерований в бік, протилежний до погляду. Це було обличчя чоловіка з невиправною порядністю, так само неспроможного свідомо порушити моральні принципи, на які спиралася його чеснота, як не зміг би перетворитись на огидну жабу. Один із цих моральних принципів полягав у тому, що в торговій оборудці не гріх просити максимальну ціну. Він був здатний на потужні спалахи праведного обурення і страшенно обурився, коли довідався, що його шукає слідчий.

— Ви його не цікавите, — спробував заспокоїти його Йосаріан. — Він полює за пацієнтом у шпиталі, який на цензурованих листах підписується як Вашингтон Ірвінг.

— Я ніколи не підписувався як Вашингтон Ірвінг, — проголосив Майло.

— Звісно, що ні.

— Але це просто трюк, аби примусити мене зізнатися, що я заробляю на чорному ринку. — Майло зі злістю смикнув себе за скуйовджений вицвілий вус. — Не люблю таких хлопців. Завжди нишпорять довкола таких, як ми. Чому б уряду не взятися за колишнього РПК Вінтерґріна, якщо вже хочеться зробити щось корисне? Він не має поваги до правил і нормативів і постійно збиває мені ціни.

Вусики Майла були жалюгідними, бо їхні розділені половинки ніколи не пасували одна до одної, так само як косуваті очі Майла, які ніколи не дивилися на одну й ту саму річ в один і той самий час. Майло міг бачити більше речей, ніж інші люди, але жодної з них він не бачив чітко. На противагу до його реакції на слідчого, почуту від Йосаріана новину про те, що полковник Каткарт підвищив кількість вильотів до п’ятдесяти п’яти, він сприйняв зі спокійною мужністю.

— Ми на війні, — сказав він. — І немає сенсу нарікати на кількість вильотів. Якщо полковник каже, що треба зробити п’ятдесят п’ять вильотів, значить, мусимо це зробити.

— Ну, а я нічого не мушу, — урочисто заявив Йосаріан. — Я піду побачуся з майором Майором.

— Як ви зможете побачитися? Майор Майор ніколи ні з ким не бачиться.

— Тоді я повернуся до шпиталю.

— Ви лише десять днів тому вийшли зі шпиталю, — нагадав Майло з докором. — Не можна втікати до шпиталю щоразу, коли трапляється щось таке, що вам не подобається. Ні, найкраще — літати на завдання. Це наш обов’язок.

Непохитне сумління Майла не дозволило йому позичити навіть пакуночок фініків без кісточок того дня, коли в Маквота вкрали простирадло, бо харчі в їдальні все ще були державним майном.

— Але я можу позичити їх у вас, — пояснив він Йосаріану, — адже всі ці фрукти ваші, якщо ви отримали їх від мене згідно з листом лікаря Деніки. Ви можете розпоряджатися ними, як забажаєте, навіть продати їх за добрі гроші замість роздавати задарма. А хочете, будемо торгувати разом?

— Ні.

Майло відступився.

— Тоді позичте мені один пакунок фініків, — попросив він. — Я вам їх поверну. Присягаюся, що поверну, і для вас щось трохи накину.

Майло дотримав свого слова і вручив Йосаріанові чверть жовтого простирадла Маквота, коли повернувся з нерозпечатаним пакунком фініків і усміхненим злодюжкою-ласуном, який вкрав це простирадло з намету Маквота. Клапоть простирадла тепер належав Йосаріану. Він заробив його, коли приліг подрімати, хоч і не зрозумів, яким чином. Маквот також не зрозумів.

— Що це таке? — скрикнув Маквот, спантеличено вирячившись на відірвану половину свого простирадла.

— Це половина простирадла, яку викрали сьогодні вранці з вашого намету, — пояснив Майло. — Б’юсь об заклад, що ви цього навіть не помітили.

— Навіщо комусь красти півпростирадла? — здивувався Йосаріан.

Майло захвилювався.

— Ви не розумієте, — запротестував він. — Він вкрав ціле простирадло, а я виміняв його на пакунок фініків без кісточок, які ви вклали у справу. Тому чверть простирадла — ваша. Ви