Читати книгу - "Останній раз"

Перед тим, як зникнути, батько провів із нею й матір’ю сімейну нараду, котра більше нагадувала військову. Він пояснив, вони все зрозуміли. Зайвих питань не було, тільки ті, що стосувалися справи. Звичайно, основне навантаження покладалося на матір, від Лідії вимагалося лише мовчати та поводити себе природно, як донька, котра раптово втратила улюбленого батька. Зараз Олександр Селіді у Каліфорнії. Він міг би зняти номер у готелі чи орендувати будинок, але після того, як його обличчя кілька днів поспіль бачила вся Америка, ризикувати було не варто, навіть якщо вдатися до гриму. Тому менш ризикованим їм видалося, якщо Селіді поки що перебуде у будинку Лідії. Це невеличке затишне бунґало в передмісті Лос-Анджелеса Селіді купив доньці, коли вона вирішила почати власну справу. Звичайно, чоловік, що оселився в бунґало доньки загиблого мільйонера, теж повинен викликати підозру, але не в Каліфорнії, де загадкових людей чи тих, хто вдає з себе загадкову персону, кожного дня з’являється кілька десятків. До того ж Лідія офіційно попередила найближчих сусідів, що деякий час буде в Нью-Йорку із мамою, а тим часом її оселю буде займати людина, найнята слідкувати за порядком. Тут досить було простого невибагливого одягу і примітивного ґриму, а взагалі Селіді рідко з’являвся на люди, продукти замовляв із доставкою у найближчому супермаркеті. І потім, кому прийде в голову справді шукати небіжчика? Тим часом справи рухаються. У Голлівуді маса хірургів, спеціалістів із пластичної хірургії, всі «стар», а «старлетки» особливо, палахкотять бажанням підрихтувати свої мордочки. Нерозголошення такими лікарями лікарської таємниці тільки збільшує гонорари, тому балакунів серед них практично нема, так що зовнішність Олександрові Селіді змінити досить нескладно, тим більше що саме у Голлівуді у нього найменше шансів бути впізнаним: тут вистачає «зірок» шоу-бізнесу, до всіх не придивишся. Все продумано... Здавалося... Головна ставка — все ж таки не будуть шукати небіжчика... І ось нате вам! Спочатку стаття в емігрантській пресі, вигадана якимось ідіотом, стаття дурнувата, але своєю дурістю небезпечна. Влаштувати скандал означало звернути на неї серйозну увагу, а цього робити не можна. Але й демонстративно не реагувати теж небезпечно. Кретинічна ситуація. Тепер цей брюнет... Що б там не було, слід порадитися з матір’ю.

До всього Лідія раптом згадала майже аналогічну історію. Гм, майже... Жінка, міс Джонсон, як вона себе назвала, хоча вона така ж міс Джонсон, як... З чим би порівняти? Ну хоча б себе із Памелою Андерсон. З совків ця «міс», з совків, чого не приховати, того не приховати. Тримається чудово, у смислі — грає професійно. Міс Джонсон і той мовчазний чоловік із нею... З них усе почалося, вони діяли схоже, попереджаючи батька, але вони таки врятували йому життя. Хай перекраяли, хай фактично примусили почати нове, але ж — життя! Хто знає, раптом сьогоднішній брюнет у своєму «шевроле» теж батькові допомогти хоче? І про телефон багатозначно натякнув... Міс Джонсон теж від телефонів застерігала... Ну, у будь-якому разі без матері не розібратися! І не телефонна розмова потрібна, це вже точно! Мати зараз у офісі? Повний вперед!

Клавдія Селіді дуже хвилювалася й поспішала. Відмінила всі справи, попросила Міллі замовити квиток на найближчий рейс до Лос-Анджелеса. І Хазарові вдалося-таки купити такого собі чоловічка в компанії, бо хоча корабель на дно не йде, та капітана штормовою хвилею злизало з борта, команда в легкій паніці, хоч один щуряка з корабля побіжить, і щуряка гроші свої чесно відпрацював: про те, що Клавдія до Каліфорнії раптово зірвалася, справи відклавши, після того, як один із хлопчиків Хазара, як і задумано було, до доньки її підкотився, Хазар дізнався досить швидко, двоє хлопців вичепили її в аеропорту, квитки на цей-таки рейс були, щоправда, класом нижче, ну, та нічого. Стеження за собою Клавдія не помітила, не вміла вона гратися в такі ігри, та й голова не тим зараз забита...

З аеропорту вона поїхала у взятій тут же напрокат машині. «Хвости» із прокатом не морочилися, зупинили перше-ліпше таксі, показали водієві кілька сотенних папірців і звеліли не відставати від о-он того «форда».

Їхали довго, заїхали на якусь околицю. Таксист-негр тримався на потрібній відстані, старанно виконував побажання клієнтів, заробляючи додаткові чайові. Нарешті «форд» зупинився біля непримітного бунґало, проминувши перед цим стовпчик із табличкою: «Приватні володіння». Не лізьте, значить, кому не треба. Такими табличками втицяна майже вся приміська зона Лос-Анджелеса. Люди Хазара звеліли водієві гальмонути. Треба придивитися, чого вона отак просто сюди рвонула, похеривши важливі справи.

— Даремно ти приїхала.

Тон чоловіка дав Клавдії зрозуміти, що вона зробила якусь помилку, котру не виправити і наслідки якої не забаряться виявитися. Вона промовчала, чекаючи пояснення. Селіді пройшовся по кімнаті і знову продовжив:

— Нічиєї вини нема. Нас спровокували, Клавдіє. У них нічого не було, окрім ідіотської версії в газеті. І когось із наших вони точно тримають на платні, — він зітхнув. — Цього не уникнути. Лідія не повинна була ніяк реагувати. Ти — тим більше... Та я все одно не шукаю винних... Значить, так мусило статися... Мені взагалі не подобалося все це з самого початку, але виходу не було, і потім — я думав про вас, не сприйміть це за гучні слова... Якби мене справді...

— Не треба про це!

— Гаразд, не треба. Але виходу все одно нема. Знову нема, — він говорив повільно, виважуючи кожну фразу, і Клавдії здалося, що зараз він говорить сам із собою, просто міркує вголос.

— Вибач, я могла подзвонити. Не ризикнула. Вони могли прослуховувати телефон...

— Вони, вони... Міфічні «вони»... За тобою стежили, не помітила?

— Взагалі-то я не подумала... — Клавдія розгубилася остаточно і навіть для чогось визирнула у вікно, піднявши жалюзі, як у фільмах про шпигунів.

— Нічого, люба, ти не повинна була думати про це, все правильно. Ми ж не в козаки-розбійники граємося... Я хотів сказати, в такі ігри грати не вміємо... Тому тебе й підловили, та й мене, старого, заодно...

Він хотів сказати, що коли за дружиною стежили, то адреса ця вже для «них» не секрет. Що з’явитися сюди «вони» можуть будь-коли. Що захочуть його добити вже з бандитського принципу, владу свою всюдисущу показати, зміцнити. Аякже! Селіді у принципі — жертва мафії, громадянам вони вже це довели. Самолюбство у «них» хворе, вразливе, як у совдепівських чинуш, ті теж свою мізерну, але владу самі собі постійно доводили, ще й у люстро, мабуть, косували — он