Читати книгу - "Таємниця Зоряної кімнати"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Хоткевич оглушливо зареготав:
— Ну й додумалися! Невже вони не спромоглися знайти іншу кандидатуру? І як же ви готуєте підпілля?
— Разом з Вершиною та ще з одним представником райкому партії складаємо списки активістів, потім викликаємо їх на бесіду, пропонуємо взяти участь у роботі підпілля, виступити на захист соціалістичної Батьківщини, боротися з німецько-фашистськими загарбниками та їхніми поплічниками.
— Як поводились ці активісти?
— З радістю погоджуються. Ніхто навіть і не подумав відмовитися. І всі поклялися до кінця виконати свій обов'язок перед Вітчизною. Підібрали ми бійців і до партизанського загону. Туди я втелющив Гуню, Консула, Їжака. Все це козаки з твого полку. Із списків підпільників і партизанів зняв копії і сховав їх у шухляді цього стола, — Сиволап задоволено постукав по полірованій поверхні рукою, і від тих ударів тонко задзвеніли кришталеві келихи. — Тільки прийде німець, усіх підпільників та активістів візьмемо голими руками. Мені все тут відомо — паролі, явки, база, псевдоніми. І всіх під ніготь!
— Німці швидко наведуть порядок! — пригрозив Хоткевич. — Тижнів через два Майєр буде в селі з своєю зондер-командою. І твої списки стануть нам у великій пригоді. Майєр уміє кров пускати, це вже не той плюгавий лейтенантик, який колись мешкав у Зоряній кімнаті і на гуманних засадах збирав контрибуцію. У Львові за одну лише ніч порішили три тисячі відомих інтелігентів. А Відрадне за годину Можна перешерстити. — Хоткевич поглянув на годинник: — Час виходити на зв'язок. Зараз маю одержати вказівки.
Хоткевич нагнувся, підняв з підлоги чорну, продовгувату скриньку, відкрив кришку, приладнав антену, надів навушники, натиснув на ключ.
Хвилин за п'ять він склав рацію, дістав з кишені ручку й блокнот.
— Про все домовлено, — оголосив він Сиволапу, — наліт на переправу о третій годині, тієї миті, коли всі благочестиві люди відпочивають. Сигнал: дві червоні ракети в бік переправи. Сьогодні вона обов'язково злетить у повітря. Тепер можна випити по чарці коньяку, як кажуть, для піднесення духу та за успіх нічної операції. Діставай, Владиславе, пляшку «Мартіні», згадаємо добрі старі часи. Це мій улюблений коньяк. І завезений він у це підземелля моїм прапрадідом Павлом Хоткевичем більше ста років тому, ще в часи кріпацтва.
Аптекар підійшов до шафи, взяв темну пузату пляшку, відкоркував її і поставив на стіл. Потім дістав з-під стола кошик і обережно видобув з нього миску холодцю.
— Добре, що ти додумався заглянути в підземелля, — схвально кивнув головою Хоткевич, — бо я тут на самоті трохи занудився. І вже почав думати, чи не схопили тебе чекісти.
— Я поза будь-якою підозрою, — задоволено мовив Сиволап. — Позавчора увечері приїхав у село. Чую — диверсанти. Чотирьох, розповідають, забили, а п'ятий — майор, мабуть, керівник групи, зник безслідно. Я зразу й збагнув, хто він, той керівник групи і де його треба шукати.
Хоткевич підняв келих з коньяком, запропонував:
— Вип'ємо за криваву помсту! І помста буде! І не звичайна, а страшна помста! Вища математика Адольфа Гітлера почала діяти.
Аптекар випив, закусив, запитав Хоткевича:
— Про яку вищу математику ти говориш?
— Бачиш, Владиславе, — поволі почав Хоткевич, — є звичайна арифметика, якою користуються мільйони і мільйони людей. Два плюс два — буде чотири. І думають, що вони прорікають неабияку істину, а насправді — бовтаються на мілині.
— Нічого не розумію, — пробурмотів спантеличений Сиволап.
— Зараз ти все зрозумієш, — обірвав його Хоткевич, — тільки уважно слухай. Є, як відомо, крім звичайної арифметики, ще й вища математика. Так фюрер незрівнянний майстер вищої математики.
І Хоткевич значуще поглянув на аптекаря, ніби попереджав його своїм виглядом, що зараз відкриє йому надзвичайно важливу таємницю.
— А це, — впевнено продовжував він, — повна зневага до всіх моральних постулатів, до таких понять, як честь, справедливість, гуманізм, право. Ніяких прав, ніякої справедливості. Особливо, коли мова йде про інші нації, інші народи, крім німців. На озброєння береться все: зрада, обман, підступ, дворушництво, розбещення, підкуп, віроломство. І все це спрямовано на те, щоб знищити і знекровити інші, нижчі нації, очистити життєвий простір для представників німецької нації. Німці — володарі світу! І їм повинні підлягати, слугувати інші народи. Ось що таке вища математика фюрера — ідейне спрямування націонал-соціалістичної партії. І ми повинні вчитися в своїх покровителів. Інакше ми ніколи не виграємо бою.
— Який ти маєш на увазі бій?
— У нас може бути лише один бій, — пояснив Хоткевич, — бій на виживання. Вціліти, дорогий Владиславе, довше протриматися на цій грішній землі, повернути маєтки, навчити повстале бидло коритися і мати хоча б мільйон доларів у надійному зарубіжному банку, а ще краще в двох-трьох. І тут мені, пане Владислав, потрібна твоя допомога. На тебе я покладаю особливі надії, як на давнього і вірного друга.
— Що я можу зробити?
— Дуже багато, — після невеличкої паузи відповів Хоткевич. — Треба лише все продумати і передбачити. Коли я доповів Майєру, що в моєму родовому маєтку зберігається пристрій для виготовлення фальшивих фунтів стерлінгів, які приймають всі банки світу, він запропонував мені написати доповідну записку на ім'я Гіммлера. Я написав. Потрапила вона до бригадепфюрера військ СС Дітмара. І мені дали зрозуміти, що я повинен мовчати, чекати слушного часу і нікому не розголошувати своєї таємниці. Після захоплення України німцями можна буде налагодити в палаці виробництво фальшивих фунтів стерлінгів і скористатися ними для задоволення своїх особистих потреб. За короткий час усі ми станемо мільйонерами. Гроші будемо таємно переправляти до Швейцарії, і кожен з нас отримає свою частку від проведення цієї важливої операції. І я просив би тебе, Владиславе, стати учасником цієї вигідної акції.
— Я згоден і з радістю сьогодні б виїхав до Берна. Я так скучив за дружиною. Ти давно її бачив?
— Місяців чотири тому, як востаннє був у Швейцарії.
— Як вона там?
— Я ж розповідав, — співчутливо озвався Хоткевич, — має добротний будиночок, сад, квітник, оранжерею. Мій брат перевів на її ім'я певну суму грошей.
— Дякую вам, — розчулено мовив аптекар. — Дякую!
— Чи зміг би я, — несподівано запитав Хоткевич, — зустрітися з Консулом?
— Звичайно, — кивнув головою аптекар, — тільки треба подумати де. Не варто нікого приймати в підземеллі. Чим менше хто знатиме про цей закуток, тим ліпше. Я завтра викличу Консула в район, вручу йому зброю для партизанського загону. Побуваємо опівдні в Жовтневому. Можемо зустрітися в банкетній виробці.
— Хай буде так, — погодився
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця Зоряної кімнати», після закриття браузера.