Читати книгу - "Психологія сексуальності, Зигмунд Фрейд"

місці тут можна назвати вроджену від­мінність сексуальної конституції, яка має, ймовірно, вирішальне значення, але про яку, як відомо, можна виснувати лише по її пізніх проявах, та й то не завжди з повною впевненістю. Під цією відмінністю ми уявляємо собі переважання того чи іншого з різноманітних джерел сексуального збудження та вважаємо, що така відмінність вродженого нахилу у будь-якому разі має знайти собі вираз у кінцевому результаті, навіть якщо вона може залишатися в межах нормального. Звісно, мислимі і такі варіанти початкового вродженого нахилу, які в разі потреби і без сторонньої допомоги мають привести до утворення ненормального сексуального життя. Їх можна назвати «дегенеративними» та дивитися на них, як на прояв успадкованого погіршення. У зв’язку з цим маємо вказати на примітний факт. Більш ніж у половини тяжких випадків істерії, неврозу нав’язливості тощо, які я піддав психотерапевтичному лікуванню, мені з упевненістю вдалося довести сифіліс у батьків до шлюбу, чи це tabes, чи прогресивний параліч, чи якесь інше анамністично встановлене люетичне захворювання. Авторитетно підкреслюю, що невротичні з часом діти не мають жодних тілесних ознак люеса, тому ненормальну сексуальну конституцію потрібно розглядати як останнього нащадка люетичної спадщини. Хоча я й далекий від того, щоб вважати походження від сифілітичних батьків постійною або необхідною етіологічною умовою невропатичної конституції, я все ж вважаю збіг, помічений мною, не випадковим і не позбавленим значення.

Спадкові умови позитивно перверсних не так добре вивчені, бо такі люди вміють переховуватися від повідомлення інформації; все ж є підстави вважати, що при перверсії має значення те саме, що і при неврозах. Нерідко знаходять у тих самих сім’ях перверсію та психоневроз, розподілені між представниками різної статі таким чином, що чоловічі представники родини, або один із них, позитивно перверсний, а жіночі — відповідно до схильності витіснення їхньої статі — негативно перверсні, істеричні, — хороший доказ знайденого нами суттєвого зв’язку між обома відхиленнями.

Подальша переробка

Однак не можна наполягати на такій точці зору, ніби одні лише зачатки різних компонентів сексуальної конституції визначають форми сексуального життя. Існує залежність і від інших причин, і подальші можливості виникають залежно від долі, яку відчувають сексуальні течії, що походять від окремих джерел. Ця подальша переробка є, вочевидь, остаточно вирішальною, між тим як, судячи з опису, однакова конституція може призвести до трьох різних прикінцевих наслідків. Якщо зберігаються всі вроджені схильності в їх відносних взаєминах, що вважається ненормальним, і зміцнюються з настанням зрілості, то в результаті може виникнути перверсне сексуальне життя. Аналіз таких ненормальних конституційних нахилів ще недостатньо розроблений, але все ж нам уже відомі випадки, які легко пояснюються такими нахилами. Автори вважають, наприклад, відносно цілої низки фіксаційних перверсій, що необхідною їх умовою є вроджена слабкість сексуального потягу. У такій формі це положення мені здається хибним, але воно набуває сенсу, якщо мається на увазі конституційна слабкість одного фактора сексуального потягу генітальної зони, яка згодом перебирає на себе функцію об’єднання окремих сексуальних дій із метою продовження роду. Це необхідне з настанням статевої зрілості об’єднання в такому разі не здійснюється, і найпотужніший з інших компонентів проявить свою діяльність як перверсія[57].

Витіснення

Інший результат отримуємо тоді, коли протягом розвитку деякі з особливо сильних вроджених компонентів піддаються процесу витіснення, про який потрібно пам’ятати, що він є не тим самим, що повне припинення. Відповідні порушення викликаються при цьому звичайним чином, але завдяки психічній затримці вони не допускаються до досягнення своєї мети та відтісняються на різні інші шляхи, поки не проявляться як симптоми. В результаті може вийти більш-менш нормальне статеве життя — здебільшого обмежене, але доповнене психоневротичною хворобою. Якраз із такими випадками ми добре ознайомилися завдяки психоаналітичному дослідженню невротиків. Сексуальне життя таких осіб почалося так само, як і життя перверсних: значна частина їхнього дитинства заповнюється їхньою перверсною сексуальної діяльністю, яка іноді сягає далеко за період настання зрілості; потім через внутрішні причини — здебільшого ще до настання статевої зрілості, а в інших випадках навіть набагато пізніше — відбувається поворот витіснення, і з цього моменту замість перверсій з’являється невроз, хоча старі душевні рухи не зникають. Пригадується приказка: «замолоду гульвіса, в старості чернець», лише молодість минає тут дуже швидко. Ця заміна перверсій неврозом у житті тієї самої особи має бути такою, як і згаданий раніше розподіл перверсій і неврозу між різними особами тієї ж сім’ї, і пов’язана з постулатом, що невроз є негативом перверсії.

Сублімація

Третій результат при ненормальній конституційній схильності стає можливим завдяки процесу сублімації, за якого винятково сильним збудженням, що походить із окремих джерел сексуальності, відкривається вихід і застосування в інших царинах, тому виходить значне підвищення психічної працездатності з небезпечної самої по собі схильності. Тут можна знайти одне з джерел художньої творчості, і залежно від того, повна ця сублімація чи ні, аналіз характеру високообдарованих осіб, котрі мають особливі здібності до художньої творчості, відкриє різну суміш працездатності, перверсії та неврозу. Особливим типом сублімації є придушення за допомогою реактивного утворення, яке, як ми відкрили, починається вже в латентному періоді дитини з тим, щоб за слушної нагоди тривати упродовж усього життя.

Те, що ми називаємо «характером» людини, створено значною мірою з матеріалу сексуальних збуджень і складається з фіксованих із дитинства потягів, із набутих завдяки сублімації і з таких конструкцій, які мають при­значення енергійного придушення перверсних, визнаних неприпустимими прагнень душі[58]. Таким чином, загальна перверсна сексуальна схильність дитинства може вважатися джерелом наших чеснот, оскільки вона дає поштовх до їх розвитку за допомогою реакційних перетворень[59].

Пережите випадково

Усі інші впливи за своїм значенням серйозно поступаються сексуальним проявам, поривам витіснення та сублімації, — причому внутрішні умови останніх процесів нам зовсім невідомі. Хто зараховує витіснення та сублімацію до конституційної схильності, розглядаючи їх як життєві прояви цих нахилів, той має право стверджувати, що остаточна форма сексуального життя є насамперед результатом вродженої конституції. Однак той, хто тямить, не заперечуватиме, що в такий сукупності факторів залишається місце і для модифікаційних впливів випадково пережитого в дитинстві й пізніше. Не так легко оцінити вплив конституційних і випадкових факторів та їхні взаємини. У теорії завжди схильні переоцінювати значення перших; терапевтична практика підкреслює значущість останніх. Жодним чином не слід забувати, що між обома є стосунок кооперації, а не виняток. Конституційний момент має чекати на переживання, яке сприяє його прояву. Випадковий момент потребує підтримки конституції, щоб виявити вплив. Для більшості випадків можна уявити собі так званий додатковий ряд, в якому знижувана інтенсивність одного фактора вирівнюється завдяки зростаючій інтенсивності іншого; але немає жодної підстави заперечувати існування крайніх випадків на кінцях ряду.

Якщо надати переживанням раннього дитинства домінуюче становище серед акцидентальних моментів, то це ще більше відповідає психоаналітичному дослідженню. Один етіологічний ряд розкладається в такому випадку на два, з яких один можна назвати сприяючим (dispositionel), а інший — остаточним (définitif). У першому спільно вступають у дію конституція та випадкові переживання дитинства такою ж мірою, в якій у другому впливають нахил і травматичне переживання. Усі моменти, що завдають шкоди сексуальному розвитку, проявляють свою дію таким чином, що викликають регресію, повернення до колишньої