Читати книгу - "Відбір для олігарха, Тала Тоцка"

Шановні друзі! Я рада запросити вас до книги Він тебе не кохає (?), яка нещодавно з'явилася на Букнеті. Пропоную главу з книги, яка продовжує історію Арсена та Еви після її перемоги в конкурсі. Запрошую до читання і нагадую про зірочки! Даруйте їх, якщо ця історія вам сподобалась! Книга в мене на сторінці)

Рівно о вісімнадцятій нуль-нуль у двері номера постукали, і Ева стрімко підійшла до дверей, серце шалено калатало. Звичайно, це був не Ямпольський, а один з його охоронців.

— Арсен Павлович чекає вас, Евангеліно, ви готові?

Вона тільки кивнула, не в силах навіть поворухнути язиком. Так не піде, треба взяти себе в руки, а то вона хвилюється, ніби на побачення йде! Це всього лише вечеря, що б там не напланував собі Ямпольський.

Поглянула у дзеркало і ледь втрималася, щоб в сотий раз не поправити сукню — вона сиділа бездоганно, знайомий кутюр'є Ямпольського надіслав їй в подарунок кілька приголомшливих суконь. Звичайно, до такої сукні не завадили б прикраси подорожче і покрасивіше, ніж її простенький ланцюжок з кулончиком, але подарунки Макара вона залишила в його квартирі, а їй було на що витрачати гроші. Вже точно не на коштовності.

Волосся Ева вирішила не укладати, попросила перукаря просто їх висушити і витягнути. З макіяжем теж морочитися не стала, стільки косметики, скільки накладали їй під час конкурсу, вона за все життя не використовувала. Ну і ненависні підбори, куди ж без них.

Всупереч очікуванням, охоронець не повів її в ресторан при готелі — до слова, там була прекрасна кухня, — вони вийшли з будівлі і сіли в автомобіль. Коли Ева побачила, куди її привезли, трохи в долоні не заплескала. Як вона могла сумніватися! Ну звичайно «Le Jules Verne», знаменитий мішленівський ресторан на вершині Ейфелевої вежі, в який вони з Навроцькими і не мріяли потрапити без попереднього запису.

На висоту сто двадцять п'ять метрів доставив швидкісний ліфт, але коли Ева увійшла в зал, то завмерла в нерішучості, подумавши спочатку, що вони помилилися і ресторан закритий, тому що навколо не було ні душі. А потім побачила Арсена.

Ямпольський стояв до неї спиною біля самого вікна, засунувши руки в кишені штанів, і дивився на Париж, що стелився внизу і над яким вже починало сутеніти. Мовби відчув, обернувся, їхні погляди схрестилися, і в сталій тиші Еві ясно почувся дзвін клинків.

Арсен хитнувся на черевиках, начебто він хвилюєтьтся. Напевно, варто почати приймати якісь заспокійливі пігулки, занадто багато стало здаватися і ввижатися.

— Радий тебе бачити, Евангеліно.

Ева дуже постаралася, щоб не знітитися і не почати бурмотіти, яка вона вдячна йому за цю поїздку. Ямпольському щось потрібно від неї, саме час дізнатися, що саме.

— Ви розігнали всіх відвідувачів, Арсене Павловичу? — посміхнулася якомога ширше і зробила кілька кроків вперед.

— Я їх нівелював, — теж ступив назустріч, — мені не подобається, коли заважають.

Він посадив її за столик в центрі, сам сів навпроти, офіціант розлив вино. Відразу ж принесли їжу, і Ева з подивом виявила, що замовлені страви безпомилково відповідають її смаку... Навроцькі! Ну звичайно, хто ще міг доповісти Арсену, від чого вона лишилася в захваті під час їх спільних походів по місцевих ресторанах!

Вона уважно подивилася на Ямпольського, той посміхнувся кінчиками губ, в глибині очей з'явився знайомий блиск.

— І я радий, що не помилився в тобі, Ево. Вип'ємо?

— За зустріч у Парижі! — Ева зробила ковток, вино приємно холодило, надаючи впевненості. Вона поставила келих і подивилася в сталеві очі. — Отже, навіщо я вам, Арсене Павловичу?

Ямпольський схвально хмикнув, вперся ліктями в стіл і зчепив пальці.

— Мені безумовно приносить задоволення спілкуватися з тобою, Евангеліно.

— І для цього ви протягли мене у фінал конкурсу?

Ямпольський знову блиснув очима, його погляд ставав все більш і більш зацікавленим.

— Ти себе недооцінюєш.

— Та ні, скоріше, реально дивлюся на речі. Я не настільки вродлива, Ліка мала рацію, в цьому конкурсі я зайняла чуже місце, — Ева нервово ковтнула, згадавши про опори. Треба стежити за словами, в Парижі теж знайдеться достатньо мостів.

— Ти помиляєшся, Ево, ти перемогла цілком заслужено, тому що я тебе обрав. І ти дійсно дуже вродлива дівчина.

Бінго! Він це озвучив. А тепер набратися хоробрості і не пірнути від страху під стіл. Або хоча б не заплющити очі.

— Так навіщо ж я вам? Насмілюся припустити, що для певного роду відносин цілком можна було почати прямо з Парижа.

— Тебе так напружив конкурс? — його очі іскрилися, Ева не відразу зрозуміла, що в них відбиваються вогні запалених світильників.

— Високі підбори це справжні тортури.

Арсен відкинув голову і зареготав, а Ева лише очманіло моргала. Він вміє не просто посміхатися, він ще й реготати вміє? Дивина! А Ямпольський, відсміявшись, витер куточки очей і подивився на Еву вже цілком серйозно.

— Ти маєш рацію, Евангеліно, я не збираюся пропонувати тобі відносини. Я пропоную тобі стати моєю дружиною.