Читати книгу - "Відбір для олігарха, Тала Тоцка"

***

У повітрі повисла гробова тиша, здавалося, було чути, як внизу води Сени хлюпаються об парапет.

— Ви жартуєте? — тільки й змогла вимовити приголомшена Ева, коли до неї повернулася здатність говорити.

— Як ти влучно підмітила, для жарту досить накладно влаштовувати цілий конкурс, — відповів Ямпольський. — Ні, Ево, я не жартую, я цілком серйозний. Шлюб я тобі пропоную фіктивний. Ми підписуємо контракт на рік, цей рік ти граєш роль моєї дружини, і все що потрібно від тебе — бути самою собою і демонструвати на людях взаємні почуття. Мушу зауважити, що я досить стриманий і не схильний до сентиментів, тому демонстрація подружнього кохання від тебе буде потрібна досить умовна.

— Але... навіщо це вам?

«А головне, навіщо це мені?»

— Я маю укласти ряд вигідних контрактів, та у моїх західних партнерів виникають певні сумніви у зв'язку з моїм тривалим холостяцьким статусом.

— Вони думають, що ви гей? — обережно запитала Ева, і Ямпольський знову розсміявся.

— Було б так, гадаю, у мене взагалі не виникло б ніяких проблем. Ні, Ево, вони вважають мене коронованим кримінальним авторитетом, якщо ти розумієш, про що я.

Вона кивнула. Звичайно, розуміла.

— А ви... не він?

— Ні, Евангеліно. Я не злодій в законі, — від колишніх веселощів не залишилося і сліду, Арсен здавався вкрай серйозним, — в молодості у мене були тертя з законом, так у кого їх не було, коли піднімались великі гроші? А зараз я добропорядний громадянин і бізнесмен, але погодься, що набагато переконливіше буде для всіх, якщо у мене з'являться дружина та донька, якими я буду дорожити і, відповідно, мати далекосяжні плани для забезпечення їхнього майбутнього. Улюблена жінка, маленька донька, гарна родина — це послугує кращою гарантією моїх намірів.

— А чому б... — у роті стало сухо, і Ева облизнула пересохлу губу, — чому б вам по-справжньому не знайти жінку і не закохатися? Чому по-справжньому не завести сім'ю? Ви дуже... привабливий чоловік, Арсене Павловичу.

— Справді? — його очі все ще дивилися насторожено, але тепер у них знову з'явився знайомий блиск. — Я задоволений, що ти вважаєш мене привабливим, тільки це твоє «Арсене Павловичу» все псує. Намагайся обходитися без по батькові незалежно від прийнятого тобою рішення. Що стосується сім'ї... Сім років тому мої дружина та син загинули в ДТП, з тих пір у мене більше не виникало бажання ризикувати своїм серцем.

— Вибачте, я не знала, — пробурмотіла Ева. — Я дуже співчуваю вам, Арсене Павловичу…

— Дякую, Ево. Але давай повернемося до договору, тепер я хотів би озвучити твій профіт. Отже, після закінчення терміну договору ти отримаєш певну суму грошей і нерухомість в декількох країнах, а також зможеш залишити моє прізвище після розлучення. Якщо воно тобі буде потрібно.

— Це так почесно? — не змогла вона втриматися, але Арсен ніби не помітив іронії.

— Без хибної скромності заявляю, що в певних колах моє прізвище прирівнюється до титулу. Ти навіть не уявляєш, які можливості перед тобою відкриються, коли ти станеш Ямпольською. І коли Ямпольською стане твоя донька.

— Маша? — Ева схвильовано закліпала.

— А у тебе є ще одна донька? — нетерпляче повів плечем Арсен.

— Н-ні…

— Отже, Маша. Я її удочерю.

— Але навіщо вам моя донька? — у неї навіть руки затряслися, що очевидно не сховалося від Арсена.

— Нагадую, що за нашим договором я в тебе шалено закоханий. І це абсолютно нормально, коли чоловік хоче дати своє ім'я дитині коханої жінки…

Ямпольський ще щось говорив, а її наскрізь пробивали невидимі струми. Серце спочатку задряпало, потім засаднило, а потім запекло так палко, ніби старі рани відкрилися.

«Я хочу дати твоїй доньці своє ім'я». Макар говорив, що вони потрібні йому обидві, і Ева, і Маша, він обіцяв розлучитися з Оленою, але тоді Ева визнала його слова брехнею і не дозволила удочерити власну дитину. Тож наскільки тепер чесно по відношенню до Макара дозволити це зробити сторонньому чоловіку? За гроші. І від того, що прийшло далі, зробилося ще гірше.

А якщо вона тоді помилилася? Ева знову облизнула сухі губи і запитала, розуміючи, як недоречно це зараз звучить, але сил утриматися і не запитати не вистачило.

— Арсене, будь ласка, мені дуже потрібно знати. Може таке бути, що чоловік хоче усиновити дитину, а сама жінка йому байдужа?

І затамувала подих. Ямпольський зміряв її задумливим поглядом.

— Я правильно розумію, що це питання не за нашим договором? — і отримавши ствердний кивок, скептично зморщив чоло. — Чесно? Звичайно, в житті всяке буває, але як правило, ні. Якщо це не його дитина, то ні. Не знаю, наскільки тебе це втішить.

Ева з оглушеним виглядом намагалася осмислити почуте. Напевно, не можна приймати думку Ямпольського за єдино правильну, інакше... інакше все погано. Напевно, Арсен зрозумів її настрій, тому що перед нею матеріалізувалася простягнута долоня.

— Ти дозволиш запросити тебе на танець?