Читати книгу - "Врятуй мене, якщо зможеш , Еммі Берн "

Я тільки посміхалась, та давала всю владу своєму нареченому. Він старався відповідати на адекватні запитання, на інші ж це були два слова " без коментарів" 

Наша черга через 15 хвилин, я відійшла у вбиральню, щоб хоча б трішки заспокоїтись. Дивлюсь на своє відображення в дзеркалі, мої очі дивно світяться. Напевно останні запитання мене розвеселили. Залишилось сказати так, та поставити підпис. 

Я вже майже виходила, як задзвонив мій телефон. Батько, не вірячи своїм очам, я ще раз перечитую це батько. 

— Алло – більше нічого не кажу. Чому він подзвонив? 

— Дочко, серденько вибач мені – рука почала сильно тремтіти, він вперше вибачається. Серце почало знову гучно битись, на очах з'явилися сльози. 

— Тату – сил на більше не вистачає, я так довго чекала на ці слова. 

— Не роби дурниць донечко. Повертайся до дому, все буде як раніше. Тебе ніхто не осудить, ти чуєш пташеня? – він так давно мене не назвав пташеня, солені крапельки потекли по щічках. 

— А Левицький? – тихенько запитую, не вірячи власному щастю. 

— Я вже все владнав, він нічого не зробить. Ти тільки не виходь заміж, повернись. Сестра дуже за тобою сумує. Луна донечко, скажи те що хотіла – згадка про сестру, ще сильніше стиснула моє серце. 

— Якщо ти повернешся, я не буду ображатись. Навіть навчуся не порушувати особистих кордонів – я замовкаю, не знаючи що сказати. 

Мені потрібно вирішити, як вчинити. Там на мене чекають, щоб я сказала так, а вдома чекає сім'я. Моя сім'я.

Як вам весільне плаття? 

​​​​​​

Вибачаюсь, що довго не було продовження. У мене почався ремонт, на далі буду старатись викладали частіше ;)  Добавляти фото у текс?