Читати книгу - "Хіморода, Анастасія Тоцька"

— Ви все ж завітали до мене, хочете щось спитати? Я на все маю відповідь.

Єремій із надією розповів історію про чорні нитки, нервуючись, згадав і про чорні яйця, його мурашило від цих спогадів. Хлопець мав відчуття, ніби сьогодні, вийшовши із цього місця, він знайде відповіді на усі свої питання і нарешті все у нього в житті стане добре.

— Чорні яйця, то на вас порчу наводять. А чорні нитки...

— Що це може бути?

— Червону ниточку на зап'ястя одягають часто від злих духів, але іноді, якщо сильна відьма приклала рук до плетіння тієї ниточки, вона може слугувати і оберегом від духів смерті. Ниточка вбирає в себе, як губка, усе погане, тому її треба часто змінювати, щоб не потрапити у небезпеку.

— Але чому нитка стала чорною?

— Нитка темніє, якщо за людиною смерть гониться.

— С...смерть? За бабусею?

— Таке дуже рідко буває, але, думаю, так і є.

— Що значить смерть гониться? — питає зляканий Єремій.

— Це прокляття? — питає Агнеса виринувши із своїх думок. Відьма посміхається і задоволено киває головою.

— А ти швидко допетрала.

— Мені здається не час жартувати. Що за прокляття?

— Коли в родині всі не своєю смертю вмирають. Коли смерть їм капості робить, а не голови косить, — посміхаючись каже відьма: от скажи, батьки твої як вмерли?

— Від автокатастрофи...

— От бачиш як. А про прадідуся і прабабусю щось знаєш?

— Прадідусь на війні був застрелений... Але це навіть не показник! Я не вірю!

— Не вір, мені то що.

— Це родове прокляття?

— Так, моя люба, що ще хочеш спитати?

— А якщо, наприклад, це прокляття, допустимо, на жінці, якщо вона вийде заміж...

— Чоловік теж буде боротися зі смертю. Так. А я бачу, ви два чоботи пара, спільне прокляття, хоч і не родичі.

— Спільне?! — ще розгубленіше питає Єремій.

— Так, це називається доля.

— І що нам робити? Його ж можна якось зняти?

— Я не можу, воно занадто сильне для мене.

— І що нам робити? Просто чекати смерті?! — розлючено питає Агнеса.

— Я вже казала, ви не повинні бути тут. Ваше місце десь на волі, а не в коробках. Ви тут самі себе вбиваєте, а смерть на це просто дивиться і радіє, навіть працювати їй не треба. Я не зможу зняти з вас прокляття, воно давнє, родове, на обох із вас. Це страшна справа. Але є місця, де ви зможете жити спокійно. Це місця сили — природа.

— Де можна знайти такі місця? — питає Єремій.

— Це ліс і гори, можете поселитись у лісі і стати лісничими, а можете у горах знайти собі домівку. Наприклад у Карпатах. Це так дивовижно, що ви зустрілись, це справді доля.

Цієї ночі друзі знов не сплять. Вони не розмовляли одна з одним після зустрічі із бабцею. Вони були налякані, їм здавалось, що у кімнаті хтось є окрім них і кішки. Хтось, кого можливо побачити на мить, а потім він зникає, розчиняючись у повітрі душної кімнати і більше ти не можеш вловити цю дивну постать, хоча тепер точно відчуваєш, що ти не один. Хтось — цей цілий натовп людей, що стоїть над твоїм ліжком, а ти ніби прив'язаний не можеш поворухнутися, лиш дивишся їм в очі, які чітко видно у цій темряві. Ці очі ніщо інше як страх. Страх у формі людей у непроглядній темряві.

Це просто смішно. Прокляття...? Ти віриш у прокляття?

_________________________________

Ви вірите у прокляття? Якщо знайшли помилку у написанні, дуже прошу звернутись у коментарі до твору, буду дуже вдячна і подарую вам свій безмежний респект!