Читати книгу - "Втекти від чудовиська, Аріна Вільде"

Тимур тихо зітхає.

— Віро, давай спробуємо заради неї, — звучить несподівано м'яко.

— Спробуємо що? — перепитую я, не розуміючи, про що він.

— Заради Лізи, — він дивиться прямо мені в очі. — Ти ж бачила, як їй подобається, коли ми разом. Як вона світиться, коли ми поводимося як сім'я.

Я згадую, як Ліза сміялася на пляжі, як горіли її очі, коли ми з Тимуром разом будували замок із піску. Вона дивилася на нас так, ніби ми цілий світ.

— Тимуре... 

— Я знаю, що ми з тобою не ідеальні. І наші стосунки... м'яко кажучи, складні, — він криво посміхається. — Але я думаю, що ми можемо ризикнути. Заради неї. Я не обіцяю, що все вийде так, як треба... Але ми можемо спробувати.

Його слова звучать так просто, але в них є щось, що змушує мене замислитися. Я відчуваю, як моє серце стискається.

— Тимуре, я не знаю... — шепочу я.

— Я теж не знаю, — він трохи посміхається. — Але заради неї, Віро. Ми ж можемо спробувати?

Я дивлюся на нього. На його впевнене обличчя, на ці сильні руки, які зараз тримають мою долоню. На людину, яка завжди здавалася такою далекою, а тепер промовляє слова, які я не очікувала від неї почути.