Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

-Ох, доле моя тяжка... І кави ніхто не налляє…

-Немаю харчів чужоземних!

-А якщо з міста привезу, звариш? – з надією поцікавилася Стьопка, - я ж кавун, мені без кави не прожити!

-Тобто, який кавун?

-А такий! Хто каву цілий день глушить!

-Ги! Добре, що не гарбуз!

-То що, звариш?

-Навчиш – то зварю! А зараз поспішай! Е-е-е, куди штанці потягла,  забула, що голяка треба?

-Що, прямо з порога голяка? – Стьопка зранку зазвичай повільна, а тут злетіла, як фурія.

-Ні, не з порогу! Але навіщо одяг нацуплювати? Пальто накинула, та айда до лісу! Там зняла, побігала, пальто вдягла і додому!

-Ох, Лукеріє... Мотузки з мене в'єш, - пробурчала Стьопка, знімаючи сорочку і вдягаючи на голе тіло бабусине пальто, - блі-і-ін! Ось на кого я схожа?

-А хто побачить?

-Так, гаразд! Швидко розповідай, доки не передумала! - і з тугою на ліжечко подивилася.

-А мені і не треба! - відрубала охоронниця, - не мені мучитися!

-Ох і виразка ти, Лукеріє! - подав голос Єгорич, - доброго ранку, панночко!

-Замовкни, тюхтій! - не залишилася в боргу Лукерія.

-Колотуха! – затяг своє Єгорович.

-Вайло! - Лукерія явно вигравала у знанні образливих прізвиськ. Стьопці ж довелося крикнути, щоб зупинити сварку:

-Ша, народ! Що ви, як діти у пісочниці? Доброго ранку, Єгорич! І вам, Кропивка та Конопатка – привіт!

            По волоссю пройшлося вітеречком, а в сусідню стіну одного разу вдарили. Посміхнулася Степанія. Приємно раптом стало, що аж чотири істоти дбають про тебе, хай і невидимі!

            Але любовна любов знов про себе нагадала…

-Давай Лукеріє, розповідай, куди йти, що робити? - поквапила вона охоронницю.

-Крізь сад пройдеш, там хвіртка за старою яблунькою. Стежка звивиста вниз. Спустися до містка, перейди річечку. Від містка різко вправо і кроків через десять ткнешся у дуб! Обійди навколо нього три рази. Одразу галявину побачиш. Спиною до дуба встань, попереду тебе сонечко почне підніматися. Взуття та пальто скидай та біжи! Під ноги не дивись! Задивишся - брикнешся! Просто біжи, не бійся, не побачить ніхто!

-Угу. І довго мені так бігати?

-Біжи, та за сонечком дивись! Як встане в повний зріст - одягайся і дуй додому!

-Так. Значить уточнюю технічне завдання: хвіртка у саду, доріжка вниз, перейти річку мостом, від мосту праворуч і буде дуб. Дуб обійти тричі. Бігати галявою, поки сонце не встане?

-Вірно! Тільки не забудь, дуб в інший бік обійти, коли до дому зберешся!

-Добре, пішла я... сказала Стьопка і приречено зробила крок до передсвітанкової імли.

___________________________________________________________

Балія – широкий низький посуд для прання;

Мийка – ганчірка-мочалка;

Тюхтій - незграбний;

Вайло - неповороткий.

___________________________

Дякую всім за зірочки!