Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

А початок нового робочого тижня і зовсім відсунув ці плани ближче до вихідних. Роботи перед святами накопичилося безліч, вона поверталася пізно, втомленою, майже розбитою. Сил вистачало тільки на щось перекусити, прийняти душ, навіть любов'ю вони тепер займалися дуже рідко  і те по-швидкому.

Якщо вона на закінчувала не зовсім вже пізно вночі, то до будинку Єва воліла пройтися пішки, особливо якщо вранці не вдавалося вискочити на пробіжку.

Сьогодні у неї якраз був настрій прогулятися.

- Навіть десяти метрів не встигла пройти, - пробурчала Єва, дістаючи волаючий телефон. Дзвінок був від Адама Пірса і Єва почала вагатися, згадуючи їхню попередню розмову на весіллі і в підсумку все ж взяла слухавку з важким серцем.

- Так?

- Думаєш, я не розумію, чого ти хочеш? Засвітитися, заручитися підтримкою, заробити грошей на адвокатів. Це твій новий хлопець тебе напоумив? - по телефону його голос звучав ще гордовитіше.

Але Єва навіть не здогадувалася, що він не тільки розмовляв з нею по телефону - він ще й спостерігав за нею при цьому з машини, як вона йде по тротуару, нервово смикаючи свій довгий шарф.

- А у мене є вибір, Адаме? Ну, крім того, який задовольнить лише тебе. Я не збираюся здаватися! Я страшенно хочу побачити сина, я сумую за ним, марю їм кожного дня. Мені не все одно що з ним. Я не з тих матерів, які раді здихатися від ранніх дітей, до того ж ще й народжених від не коханих  чоловіків. Але свого сина я люблю! Він - це все, що мені потрібно в цьому житті.

- Сказала мати, яка кинула чотирьохмісячне немовля, заради пари пакетиків кокаїну.

- Я його не кидала! - крикнула Єва в трубку, налякавши перехожих. - Я думала, що повернуся до того, як він прокинеться! О, ти напевно, був на сьомому небі від щастя, коли дізнався, що я потрапила за ґрати. Навіть пальцем не поворухнув, щоб щось зробити! Пробач, що порушую твою гармонію, але ти так просто від мене не позбудешся. Я буду наполегливо домагатися своїх прав. Якщо так станеться - мене влаштують і брудні способи. Я ненавиджу тебе, Адаме Пірс!

- Не здивувала. Таких як ти, хто ненавидить мене, тисячі. А ось наш син ... - Адам на секунду замовк, немов насолоджуючись її болем після виголошених ним слів, - Наш син іншої думки. Нік обожнює мене. Ти його не отримаєш,  Єво. Я сплачую своїм адвокатам і юристам захмарні гонорари. Вони зроблять з тебе гіршу мати в світі, і жоден суддя не довірить тобі дитини.

Адам бачив, як відключивши  телефон, вона сунула його до кишені, як хитнулася, спершись  на стіну, розтираючи скроні. Його слова вдарили в потрібну точку, було очевидно, що дівчина засмучена.

- Більше мене тут нічого не цікавить, - недбало кинув він водієві, - Можна їхати швидше!

Але Єва не розповіла про цю розмову Еджею. Просто прийшла додому і завалилась спати, пославшись на сильний головний біль, не маючи бажання навантажувати своєю пригніченістю людину, яка і так віддавала їй всього себе.

Як би Єва не втомлювалася, хоч би яким видався попередній день - минулий тюремний режим все ще давався взнаки, на наступний ранок вона так само вставала на світанку. Тому Єва і долучила себе до ранкових пробіжок.

Незважаючи на те, що на вулиці стояв грудень - мороз за ніч спав, і в повітрі повис туман, огортаючи вулиці неприємною вогкістю. Зіщулився, Єва побігла звичним маршрутом. На відміну від багатьох, вона не любила слухати музику під час пробіжки - замість цього вона слухала звуки міста, яке прокидалося : голоси людей, клаксони автівок, стукіт дверей, гуркіт сміттєвозів. На одному з перехресть її обігнав чоловік у сірій капюшонці, з яким вона вже не раз стикалася під час своїх пробіжок, і на якого вже тихо злилася, тому що він ніби навмисне біг перед нею плутаючись під ногами, не даючи їй себе обігнати. Сьогодні Єва навіть звернула на іншу вулицю, аби не псувати собі настрій перед останнім робочим днем.

Деякі дівчата бачили щось романтичне і галантне в тому, що їхній чоловік приносить їм каву в ліжко. У їхньої пари було все навпаки - це вона приносила йому каву і свіжі булочки в ліжко, чекаючи пробудження Еджея.

- Я ж тобі ще не говорила про свої почуття до тебе? - було перше, що вона сказала, як тільки Еджей відкрив очі. Єва сиділа поруч з ним, по-турецьки підібгавши під себе ноги.

- Можу припустити, що я тобі подобаюся, - посміхнувся він.

- Ні. ... Я люблю тебе, Джею, - її обличчя залишалося серйозним.

- Що це тебе так осінило? - примружився він. - Ніяк зібралася клянчити у мене ялинку?

Викрита його проникливістю, Єва похитала головою, стримуючи усмішку:

- Я сама неоднозначно ставлюся до цього свята. Але прийшов час знову повірити в чудеса, в хороші добрі чудеса. Нам вкрай необхідно зануритися в цю поголовну істерію несвідомої радості. Різдво вже через два дні, всі добропорядні люди наряджають в своїх будинках ялинку! І нам потрібно! Це буде наше перше Різдво з тобою. Я вже приготувала тобі подарунок. Будь ласка, Джею. Ялинка дуже навіть впишеться в інтер'єр.

- Я подумаю. ... Любиш, кажеш? - в його очах з'явився грайливий натяк. - Чомусь я тобі вірю, - і він потягнув її за рукав, оголюючи плече дівчини.

В кінці робочого дня Еджей все ж таки подзвонив, хоча Єва і так вже здогадувалася, що заради неї він піде на будь-які поступки :