Читати книгу - "Секрет Світлячка, Олена Гуйда"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я забігала поглядом на всі боки. Хоч би Сен поруч з'явився, чи хоч хтось із відділку. Але куди там… Мел ось теж з виду зникла.
Що ж, вибач, люба. Влаштовувати сцени з Етклонером на очах у мешканців міста у мене немає жодного бажання.
І я вчинила боягузливо і малодушно - зробила кілька кроків, ховаючись у тіні торгового лотка, де сьогодні всім охочим наливали крок, обігнула його так, щоб привертати менше уваги і швидким кроком попрямувала подалі від центральної площі.
На ходу піймала за руку рум'яного хлопця Товера, попросила передати Мелані, що я пішла. І все поясню завтра ж.
Можливо, саме ця затримка і стала фатальною.
- Світлячок, куди ж ти?! - Прилетіло мені в спину.
Мені захотілося вилаятися, але дитина… при дітях не заведено.
- Біжи, - підморгнула я хлопцеві і той насупившись, шмигнув між торговими лотками, щоб розчинитися в натовпі. І вже Теодору: - Нагулялася. Додому йду.
Відповіла я лише тому, що знала – не відчепиться. Переслідуватиме мене і знущатиметься. А в мене був надто складний день, щоб зараз ще з'ясовувати стосунки. Мимоволі глянула нагору і обімліла. Над нами кружляли сунари. Він цілувати мене зібрався? І чим тільки заманив світлих істот?
– Але ж ми навіть не поцілувалися! - З якоюсь дитячою образою протягнув Тео.
- Жах, - вдавано жахнулася я. - Але я знала, що рано чи пізно всі дізнаються, який ти насправді. Спробуй, може, пошукати пару серед самотніх жіночок похилого віку. Вони зазвичай не перебірливі.
І навіть відвернулася, щоб піти, але Етклонер наздогнав мене за два кроки, вчепився в рукав, і зашипів крізь зуби:
- А ти... сама хто? Думаєш, що ніхто не знає, хто твоя тітка? Я тобі честь роблю, що взагалі опустився до такої. Будь гарною дівчинкою. Станеш зі мною в пару на практику. Вдень – практикуватимемося в магії, а вночі…
Від перспективи все всередині здригнулося. Святкові вигуки натовпу здавалися якимсь карнавалом смерті. І захотілося розплакатися.
Та я краще здамся імперським магам, ніж хоч думку допущу одного разу.
- Пішов до демона! - вкладаючи всю ненависть і зневагу в цю фразу сказала я.
Одна маленька сунара спланувала і вчепилася йому в обличчя. Щоправда, що ця дрібниця здоровому темному магу. Відмахнувся, як від мухи, і малеча ледве встигла ухилитися, щоб не забив. Сволота! Яка ж тварюка!
І я відразу спробувала втекти. Смикнула рукою, щоб звільнитися від хватки. Але або дуже сильно смикнула, або він дуже різко відпустив. Мене наче відкинуло назад.
Я навіть заплющила очі, розуміючи, що все одно не вдасться встояти на ногах. А значить, ця наволоч ще потішатиметься над моїми барахтаньями в снігу.
Але ні. Чиїсь сильні руки підтримали мене, не дозволили впасти. А владний, трохи хрипкий чоловічий голос поцікавився:
– І що тут відбувається?
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Секрет Світлячка, Олена Гуйда», після закриття браузера.