Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона, Аманді Хоуп"

- Попрошу про допомогу, - відповіла, відводячи погляд.

- Попросиш допомоги? Чи треба передати здобуті відомості? - протягнув єхидно принц.

І я знову злякалася не на жарт.

- Які відомості? Ви це до чого? Нічого я не збиралася передавати. Так й що я можу передати?

- Повертайся до табору, — різко перебив він мене зовсім іншим тоном, тим, що віддають накази. – Або я сам тебе відвезу.

Він зробив ефектну паузу, ніби я мала щось зрозуміти. Але, оскільки я нічого не зрозуміла, продовжив:

- Якщо я тебе привезу, все вирішать, що ми провели ніч разом, - у мене волосся на голові від такого припущення заворушилося, а цей Дракон вирішив мене добити. - Врахуй, мої солдати не особливо обтяжені мораллю. Коли зрозуміють, що ти доступна, зволікати не будуть. А я не зупинятиму їх, якщо вони вирішать розважитися за твій рахунок.

У мене навіть серце завмерло від намальованої перспективи, і ком до горла підкотив. Тільки й могла відкривати та закривати рота, захлинаючись жахом.

А Чорний принц, задоволений ефектом, легко застрибнув на коня, і, пришпоривши, продовжив свій шлях, на мене навіть не озирнувшись.

Відмерла лише тоді, коли він повністю зник з поля зору.

Адже бреше, швидше за все. Не будуть мене ображати його воїни, все-таки я їм життя врятувала. Погрожує гад. Як може людина така красива зовні, бути такою огидною всередині.Може, плюнути на погрози цього виродка, та рвонути до порталу? Тільки далеко я встигну добігти? Де те місце і скільки мені йти? Чи зможу дістатися?