Читати книгу - "Магія призначення, Мiла Морес"

- Що? – я сіпнулася. - Які стосунки? У нас немає стосунків, - хвилювання тільки посилюється, фарба приливає до обличчя.

- Я мала на увазі робочі стосунки. Ви порозумілися? Він тебе не кривдить?

- Все в порядку, - заплющую очі, шкодуючи про свою попередню реакцію, яка ймовірно була занадто емоційною.

- Не ображайся на нього, якщо він грубо з тобою спілкується. Стиль у нього такий. З нами поводиться не краще. Справа не в тобі.

- Я починаю це розуміти, - намагаюся поменше говорити, даючи можливість Аліті відкрити мені більше особистого.

- Він розміняв останнє десятиліття, тому і злий ходить. З кожним роком дедалі складніше ділити з ним територію.

- Що означає «останнє десятиліття»?

- Йому дев'яносто один цього року, незабаром день народження. І він ще не знайшов своєї половинки.

- Але до чого тут я? Навіщо він зривається на мені?

- Ти нагадуєш йому те, чого він позбавлений – молодої та гарної дружини. Калеан боїться, що цього ніколи не матиме. Ти – живе тому підтвердження. Його нездійснена мрія. От і все.

Фарба вкотре покрила обличчя, відчуваю, як розпалилися мої щоки.

- Ну, все, я готова. Ходімо, люба. Куди тебе доставити?

- Якщо можна, одразу в мою спальню. Не хочу, щоб мама знала, що мене привів не Девор.

- Ах, ти тому не хотіла з Калеаном переміщатися? Я тебе зрозуміла, - Аліта дружелюбно мені підморгнула, торкнувшись плеча. Тієї ж миті ми опинилися в моїй кімнаті. Дівчина кивнула, посміхнулася і випарувалася, навіть не озирнувшись на всі боки.

День видався насиченим, я розгубила усі свої думки. У голові сумбур з образів. Раз у раз притягую до себе обличчя Калеана, навіщось згадую його темні очі з глибоким сумом. Він не такий злий, як мені здалося спочатку. Есмеральда була права, у Айсберга лише десять відсотків на поверхні, решту він ретельно ховає від чужих очей.

Забувши про вечерю, я заснула обійнявшись із блокнотом.