Читати книгу - "Сяйво повні, Горобчик-Кім, Нора Нойс"

Всю ніч я не спав. Добре, що Саманта образилася   і поїхала ночувати до подруги, в сусідню зграю, гучно хряпнувши  дверима. 
Не знаю, що вона хотіла мені цим показати. Можливо чекала, що я поїду її повертати? 
Мені байдуже! 
Я навіть зітхнув з полегшенням, коли за ними зачинилися двері. Адже мені ніхто не заважав поринути у спогади. В яких я щойно привіз Мартіну в будинок. Як виявилося я пам’ятав все в найменших подробицях. Її перелякані очі, після того, як батько її віддав. Її зацікавлений погляд у вікно, доки ми їхали в мою зграю. Я пригадав все! І нашу першу ніч, тоді я злився, що вона нічого не вміла в ліжку. Та що там в  ліжку, вона й цілуватися не вміла.
І тепер я неймовірно радий, що був у неї першим, у всьому. Разом зі спогадами у мене виникло безліч запитань, на які не знайшлося відповідей. 
Я прокрутився в ліжку до ранку. Заснути я так і не зміг. Тому рано в ранці, я поїхав до неї, в стару зграю, за відповідями на мої  запитання. До її батька. Дорога до її старої зграї здавалася вічністю. І припаркувавши машину на в’їзді до  самого поселення, до її старого будинку, я вже біг. 
- Де вона?- увірвався я без стуку, в старий будинок. 
-  Ти про кого?
Якщо Драгомиру це і  не сподобалося, а йому це мало не сподобатися, виду він не подав. Його незадоволення  видавали лише сильно стиснуті вуста. 
- Донька твою – Мартіну! 
- Не знаю, вона більше не моя головна біль і якщо вона у тебе щось вкрала шукай  її сам. До речі, можеш її навіть  вбити. На одну помилку в світі буде менше. 
- Що з тобою не так?! Вона твоя донька! 
- Не так?! Вона помилка природи її не повинно було бути. Я її не хотів, а дружина  благала залишити. Я відчував, що це погано закінчиться. І був правий під час пологів щось пішло не так і моя кохана померла, а та  погань народилася. Вона не мала права жити. Недововчиця, недожінка. Вона вбила мою кохану!!!
Кожне слово було просочене ненависть і огидою. 
- А ти не думав, що якби себе контролював то дружина б і не завагітніла.  А легше перекласти  вину на ні в чому не винну дитину!!!
Я не стримався і таки врізав цьому покидьки по морді. Й пішов геть з його будинку. Прямо до альфи цієї зграї.  
Не дивлячись на досить ранішню годину, значна частина зграї вже працювала на подвір’ї. Хто в саду,  хто в дворі. Вони проводжали мене здивованим  поглядом до самого будинку альфи в який я залетів,  не навантажуючи себе необхідністю стукати чи вітатися. 
- Я хочу знати, що сталося при народжені Мартіни. 
-  Ну, по- перше, доброго ранку. По-друге, спочатку потрібно стукати, а потім заходити.
Я мовчав. Соромно мені від своїх дій і його слів не стало. 
- Навіщо  вона тобі? Я чув ти її вигнав. Вона навіть приходила сюди, як виявляється. Шкода я пізно про це дізнався. Можливо хоч грошей їй би дав, – почав говорити альфа зрозумівши, що мені не соромно за свою поведінку. 
- Тобто приходила, а чому не залишилася? 
- Мені вже після  сказали. Що вона була у батька, а він її вигнав, – зітхнув старий і потер скроню рукою. 
- Чому він її так ненавидить? - 
я  ледь себе контролював. Мій вовк роздерав  мене з середини і рвався на волю. А я його тримав від того, щоб  ми не залили цю  зграю кров’ю. Адже так я істину не знайду, а для того щоб знати де її шукати, мені потрібна інформація. 
- Чому її ненавидить батько? – повторив своє запитання. 
- Драгомир довго не міг знайти свою істину пару. І на її пошуки, відправився до білих вовків. Там в маленькій зграї він знайшов її. Милу тендітну юну вовчицю. Якій на той час було лише шістнадцять років. Він привіз її сюди і чесно чекав її повноліття. Але щось  їй тут  не підійшов і вона почала чахнути. Через три роки шлюбу вона завагітніла вперше. Вагітність проходила тяжко і пологи були складними, але вона народила здорову доньку-Аіду. Лікар попередив Драгомира, що ще одної вагітності Кара просто не витримає. Але його ніхто не послухав і Кара завагітніла знову майже відразу після пологів первістка. Практично  всю вагітність вона лежала, а Драгомир від неї не відходив. Всі обов’язки по донці лягли на нього. А от коли прийшов час народжувати... – альфа затих напевне  збирався з думками, що б   розповідати  далі.

- Пологи були важкими. Дитина ніяк не народжувалася, а от через добу ми почули крик немовляти та гучне виття скорботи Драгомира. Він був безутішний і якийсь час не реагував ні на кого. Спав біля могили дружини. А потім помалу почав повертатися до життя заради доньки, але лише заради однієї, Мартіну  він на дух не переносив. Вона росла і тяглася до батька, а той її винив  у смерті матері, а коли стало зрозуміло, що Мартіна  немає вовчиці почав взагалі ігнорувати. А виросла вона гарною жінкою і дуже схожою на маму. Знаєш незважаючи на те що вона недовок вона добра людина. Я рідко зустрічав хороших людей. Тому радий, що вона тепер  серед людей  можливо навіть знайде там чоловіка та створить родину. А тобі вона навіщо? 
- Забезпечити її родиною! 
- Ти знайшов їй чоловіка? Молодець, знаєш я ж відразу був проти того, щоб  ти її забирав, а потім подумав, а можливо це для неї шанс. – я нічого не відповів на його слова. Та й що я міг відповісти. Я вже  зрозумів, що сильно  помилився. Але я все виправлю!

♥︎♥︎♥︎

Мої любі зі святом!  

    У мене сьогодні особисте свято нарешті у мене 100 підписників. Я така вам вдячна за це. Це була моя мита, яку я досягла. Тепер буду ставити нову ціль.))))))) Я вирішила поділитися з вами радістю і тому сьогодні вийде дві глави о 7 як завжди та о 8 в якості подарунку. 

     З  нетерпінням чекаю ваших коментарів. Підписуйтесь на нас та додавайте книгу в бібліотеку, щоб не проґавити  бонуси в вигляді додаткових глав  протягом публікації книги.