Читати книгу - "Друга одіссея"

— Корекцію завершено. Ми зараз на перетині орбіти з Іо. Час прибуття — вісім годин п’ятдесят п’ять хвилин.

«Менше ніж за дев’ять годин ми відлетимо від Юпітера та зустрінемо свою долю, — подумав Флойд. — Ми втекли від гіганта, але він являв собою небезпеку, яку ми розуміли й могли до неї приготуватися. Те, що лежить попереду, — чергова загадка.

І якщо ми виживемо, виконуючи це завдання, нам доведеться ще раз повернутися на Юпітер. Нам потрібна його сила, щоб безпечно повернутися додому».

Розділ 16. Особиста розмова

— Привіт, Дмитрію. Це Вуді, перемкни ключ два за п’ятнадцять секунд… Привіт, Дмитрію, помнож ключі три й чотири, визнач кубічний корінь, додай пі в квадраті та використай найближче ціле число як ключ п’ять. Навіть якщо ваші комп’ютери в мільйон разів швидші за наші (закладаюся, що це не так), ніхто не зможе розшифрувати це з твого боку чи з мого. Тобі, звісно, доведеться все пояснювати, але саме це ти добре вмієш.

До речі, перевірені джерела сповіщають, що намагання виперти у відставку стариганя Андрія знову зазнали невдачі, тож вам доведеться терпіти його президентство ще невизначений термін. Я мало кишки з реготу не порвав. Наскільки мені відомо, йому вже більше дев’яноста років; і він стає трохи ну, е-е-е… упертим. Однак ти не хочеш, щоб я допоміг, а я ж світовий, ой вибач, напевно, сонячносистемний, визнаний фахівець із безболісної відправки на пенсію пристаркуватих бовду… науковців.

Не повіриш, я трохи п’яний. Нам здалося, що ми заслужили на невелику вечірку щодо стик… стикі… чорт, стикування із «Діскавері». Крім того, тепер у нас на борту двоє нових членів екіпажу. Чандра не любить алкоголь, він робить людей надто людяними, тож Керноу випало відбуватися за двох. Лише Таня, як і слід було чекати, залишилася тверезою, мов скло.

Мої американські друзі — Боже, я вже говорю як чортів політик — вийшли зі стану гібернації без проблем і обидва з нетерпінням чекають нагоди розпочати роботу. Ми маємо поспішати: не лише час нас підганяє, а й «Діскавері», очевидно, корабель у дуже поганому стані. Ми заледве повірили своїм очам, побачивши, що колись ідеально білий корпус увесь пожовтів.

Звісно, у цьому винна Іо. Корабель обертається за три тисячі кілометрів від супутника, і що кілька днів вулкани викидають у небо мегатонни сірки. Навіть якщо ти бачив відео, не можеш навіть собі уявити, що це — зависнути над таким пеклом; Господи, я зрадію, коли ми нарешті зможемо забратися звідси, хоч і доведеться прямувати до чогось набагато загадковішого й, можливо, значно небезпечнішого.

Я пролітав над Кілауеа під час виверження 2006 року: жахливе видовище, але то дрібниці порівняно з оцим. Зараз ми над нічною півкулею, і це навіть гірше. Можеш бачити якраз достатньо, щоб уява домальовувала решту. Ми дісталися крайньої точки перед самісіньким пеклом.

Деякі озера сірки настільки гарячі, що світяться, але більшість світла походить від електричних розрядів. Щокілька хвилин увесь ландшафт, здається, вибухає, немов над ним засвічується гігантський фотографічний спалах.

І це непогана аналогія — мільйони амперів курсують по потоках, що з’єднують Іо та Юпітер; отож вони частенько розряджаються. Так, маємо найпотужніші блискавки в Сонячній системі, а половина з наших автоматичних вимикачів реагують на це.

От щойно завершилося виверження, і я бачу, як величезна хмара підіймається до нас, засвічуючись у сонячному світлі. Сумніваюся, що вона досягне нашої висоти, але навіть якщо це й станеться, діставшись сюди, хмара втратить свою силу. Одначе це здається досить загрозливим, немов космічний монстр роззявляє свою пащу, воліючи нас зжерти.

Щойно ми дісталися сюди, я усвідомив: Іо щось мені нагадує! Минуло кілька днів, перш ніж я згадав, що саме. Довелося лізти до архіву місії, бо в корабельній бібліотеці — який сором! — цієї книжки не виявилося. Пам’ятаєш, коли ми були дітьми, на Оксфордській конференції я розповів тобі про «Володаря перснів»? Так от, Іо — це Мордор, перечитай третю частину. Там є така фраза: «ріки розтопленої породи, що біжать, …допоки не застигнуть покручами, схожими на драконів, вивергнутих змученою землею». Це дуже точний опис: звідки Толкіен знав про це за чверть століття до того, як хтось побачив навіть зображення Іо? От кажуть же, Природа імітує Мистецтво.

На щастя, ми тут не приземлятимемося. Не думаю, що навіть наші безстрашні китайські колеги могли б зважитися на таке. Утім, либонь, одного дня це стане можливо; тут є райони, що здаються порівняно стабільними й не повністю залиті сіркою.

Хто б повірив, що, пройшовши увесь цей шлях до Юпітера, найбільшої з планет, ми заледве звертатимемо на неї увагу. Але саме так і відбувається: коли ми не спостерігаємо за Іо чи «Діскавері», то зосереджуємося на Артефакті.

Він від нас за десять тисяч кілометрів, у точці лібрації[14], але якщо дивитися на Артефакт у телескоп, то здається, що його можна торкнутися рукою. Через те, що він зовсім однорідний, ніяк не можна судити про його розмір, немає жодних ознак, що він справді є кілька кілометрів завдовжки. Якщо він твердий, то мусить важити мільярди тонн.

Та чи твердий він? Старший брат майже не відбиває радарів, навіть коли розвернутий до нас. Ми можемо спостерігати лише чорний силует серед хмар Юпітера, що купчаться за триста тисяч кілометрів унизу. Якщо не брати до уваги його розмір, він має вигляд точнісінько такий, як той моноліт, котрий ми розкопали на Місяці.

Завтра ми прямуємо на борт «Діскавері», і я не знаю, коли матиму час чи змогу знову поговорити з тобою. Але, вірний друже, ще одне перед тим, як я завершу це повідомлення.

Я про Керолайн. Дружина так і не зрозуміла, чому я мав покинути Землю, і не думаю, що вона колись пробачить мені. Деякі жінки вважають, нібито кохання — це не частина життя, а все життя. Можливо, вони праві… у будь-якому разі вже запізно сперечатися. Якщо випаде нагода, спробуй підбадьорити її. Вона постійно згадує про повернення на материк. Я боюсь, якщо вона це зробить…

Якщо не вдасться віднайти зв’язок з нею, то спробуй розвеселити бодай Кріса. Я сумую за ним так, що й не сказати. Малий повірить дядькові Дмитрію, якщо той скаже, що тато любить його й повернеться додому, тільки-но зможе.

Розділ 17. Абордаж

Навіть якщо все