Читати книгу - "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн"

- Точно! Або залиш прямо тут, - запропонував Пташка. Він потягнувся до камери. – Дай її мені. Я сховаю її під сидіннями.

- Ти не розумієш, - сказав Грег, прибираючи камеру, щоб вона не потрапила до рук Птаха. – Просто викинути її не дасть ніякої користі.

- Чому ні? - запитав Пташка, ще раз пробуючи забрати камеру.

- Спайді просто повернеться за нею, - гаряче відповів йому Грег. - Він повернеться до моєї кімнати, шукаючи її. Він прийде за мною. Я це знаю.

- А якщо нас спіймають, коли ми будемо її повертати? - запитав Майкл.

- Точно! Що, якщо Спайді буде там, у будинку Коффманів, і він нас зловить? - сказав Пташка.

- Ви не розумієте, - закричав Грег. - Він знає, де я живу! Він був у моєму будинку. Він був у моїй кімнаті! Він хоче свою камеру назад, і...

- Ану! Віддай її мені, - сказав Птах. - Нам не треба повертатися до того будинку. Він може знайти її прямо тут.

Він знову спробував схопити камеру.

Грег міцно тримався за ремінець і намагався не відпускати її. Але Пташка схопився за бічну частину камери.

- Ні! - закричав Грег, коли вона спалахнула. Пролунало дзижчання. Квадрат плівки вислизнув.

- Ні! - крикнув Грег до Пташки, в жаху дивлячись на білий квадрат, який почав проявлятися. - Ти сфотографував мене!

Тремтячою рукою він витягнув знімок з камери.

Що на ньому буде зображено?

Двадцять третя глава

- Пробач, - сказав Птах. - Я не хотів...

Перш ніж він зміг закінчити своє речення, його перервав голос з-за трибун.

- Гей, що там у тебе?

Грег здивовано підняв очі від знімка, що проявлявся.

Двоє кремезних на вигляд хлопців вийшли з тіні, їхні вирази обличчя були суворими, а очі спрямовані на камеру. Він одразу впізнав їх - Джої Ферріс і Міккі Ворд - двоє дев'ятикласників, які тусувалися разом, завжди хизувалися та понтувались, задирали дітей, молодших за них.

Їхньою забавою було брати дитячі велосипеди, кататись на них і кидати десь. У школі ходили чутки, що Міккі якось побив хлопця так сильно, що той залишився калікою на все життя. Але Грег вважав, що Міккі сам вигадав ці чутки й сам же їх поширював. Обидва хлопці були занадто великими для свого віку. Жоден з них не дуже добре вчився в школі. І хоча вони постійно крали велосипеди та скейтборди, тероризували маленьких дітей і билися, жоден з них, здається, ніколи не потрапляв у серйозні неприємності. Джоуї мав коротке світле волосся, зачесане наверх, і носив в одному вусі сережку, схожу на діамант. Міккі мав кругле, червоне обличчя, повне прищів, чорне волосся, що спадало йому на плечі, а між зубами у нього була зубочистка. Обидва хлопці були одягнені в футболки з назвами рок-груп та рвані джинси.

- Гей, мені треба додому, - швидко сказав Пташка, напівкрокуючи чи напівтанцюючи від трибун.

- Мені теж, - відповів Майкл, не маючи сил стримати страх, що відбився на його обличчі.

Грег сховав знімок у кишеню джинсів.

- О, ти знайшов мій фотоапарат, - сказав Джоуї, вихопивши його з Грегової руки. Його маленькі сірі очі втупилися в Грега, ніби чекаючи реакції. - Дякую, друже.

- Віддай її назад, Джоуї, - зітхнувши, сказав Грег.

- Так. Не бери цю камеру, - сказав Міккі своєму другові, і його кругле обличчя розпливлося в усмішці. – Вона ж моя!

Він вирвав камеру у Джоуї.

- Віддай, - сердито наполягав Грег, простягаючи руку. Потім він пом'якшив свій тон. - Облиште, хлопці. Це не моє.

- Я знаю, що не твоє, - усміхнувся Міккі. -Тому, що це моє!

- Я маю повернути його власнику, - сказав Грег, намагаючись не скиглити, але чуючи, як його голос підвищується.

- Ні, не мусиш. Тепер я власник, - наполягав Міккі.

- Ти що, ніколи не чув про «хто знайшов, того і буде»? - запитав Джоуї, нахилившись над Грегом. Він був приблизно на шість дюймів вищий за Грега і набагато більш м'язистий.

- Гей, та нехай він візьме цю штуку, - прошепотів Майкл на вухо Грегу. - Ти ж хотів позбутися її, чи не так?

- Ні! - запротестував Грег.

- У чому твоя проблема, ластівчане личко? - запитав Джоуї Майкла, дивлячись на нього згори донизу.

- Ніяких проблем, - покірно відповів Майкл.

- Гей, скажи «сир»! - Міккі націлив