Читати книгу - "Тiло™"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Її вже навіть не переслідували. Ванесса так засмутилася, що забула одразу ж розлучитися зі своїм уже не потрібним чоловіком. Так він і прижився в її маєтку: вставав не раніше, аніж опівдні, вештався нескінченними анфіладами кімнат і в самому лише піжонському халаті та хатніх капцях цмулив її колекційний, десятиліттями вистояний віскі, куплений за шалені гроші з аукціонів (цим віскі Ванесса планувала відзначати гучні прем’єри своїх майбутніх фільмів і ще переймалась, аби не спитися), курив знайдені в бібліотеці гаванські сигари її колишніх чоловіків і замислено розглядав стелю. Так вона й натрапила на нього, спустившись одного безпросвітного дня до вітальні, все ще в глибокій депресії, розтягнутій піжамі та без зачіски.
6
— Ти хто? — зачудовано спитала Ванесса, вгледівши на своїй канапі прекрасного незнайомця.
— Охоронець. Та челядь каже, що твій чоловік…
— І скільки ж тобі років? — насторожено поцікавилася вона.
— Двадцять шість…
— Чорт забирай! — вилаялася жінка. — А чому ми не спимо разом?
— Ти не казала спати…
Їй стало недобре. Колись чоловіки втрачали голови, один поперед одного її домагаючись, кидалися на неї, наче метелики на вогонь, а тепер вона має «казати»?..
Ванесса перевела подих. Їй було п’ятдесят вісім років. Ну, гаразд, хай йому двадцять шість. Звісно, останнім часом її обходили увагою, проте ж і на таку брутальну відвертість не кожен наважувався. Озирнулася на дзеркало. Звідти на неї безсило блимнула оком стара недоглянута жінка в потворній піжамі з ведмедиками, які так не пасували до її нових зморшок та поріділого розпатланого волосся, з котрого підступно визирала сивина. Жінка із дзеркала була зовсім не схожа на ту Ванессу Маріані, якою вона себе уявляла.
— Отже, так, — повернулася до чоловіка. — Ми розлучаємось! Збирай-но своє манаття і вимітайся звідси. Тобі заплатять. З тобою зв’яжеться мій адвокат.
Доки вона проголошувала своє рішення, чоловік-охоронець й далі з відсутнім виразом обличчя лежав на канапі, наче йшлося не про нього. Та, щойно пролунало слово «адвокат», якась сила здійняла його на ноги й понесла в напрямку пакування речей. Вочевидь, його не вперше лякали цим магічним слівцем.
— Усе, що вкрадеш, я потім вирахую з твоєї компенсації за розлучення! — гукнула йому навздогін стара акторка і пішла на кухню робити собі еспресо.
Та, щойно вона з горням кави вибралася на терасу (аби переконатися, що й без неї ранок настав), звідусіль заклацали спалахи фотокамер й залунали знайомі голоси найзухваліших папараці «Фабрики мрій».
— Ванессо, покажи нам свого чоловіка! Це правда, що він удвічі молодший?
Горнятко з кавою вислизнуло в неї з рук і розлетілося на друзки.
— Ви трахаєтесь? Чи це вже, навіть як для нього, занадто?
Прожогом ускочила назад до будинку, причинила за собою двері.
— Ванессо! Чому він не купить тобі нове тіло?
Вони повернулися! Радощам старої жінки не було меж. А де ж її чоловік? І тут до неї дійшло, що кілька хвилин тому вона сама вигнала його. Утім, може, він ще не пішов? Ванесса хотіла покликати малого, аж раптом згадала, що не знає, як його звати. Довелося обійти весь будинок, не оминаючи жодної кімнати, навіть вбиралень.
Вона знайшла його в комірчині попід східцями. Спакувавши такі-сякі речі, красунчик саме перевдягався. Акторка зупинилася, затамувавши подих. За своє зіркове життя вона бачила чимало гарних чоловіків, із двома з них навіть мала заміжжя, однак таке досконале тіло споглядала направду вперше. Матова смаглява шкіра… Темне ледь кучеряве волосся…Рельєфні, наче виточені з мармуру, м’язи… А коли він обернувся…
Ванесса насилу оговталася.
— Ходи-но сюди! — недбалим жестом підкликала «чоловіка».
Той відклав убік труси, які саме збирався натягати, неохоче підвівся, причвалав, став поряд. З одягу на ньому не було нічого, та він не переймався. Розкішним молодим тілом, підкреслюючи кожен вигин натренованих м’язів, простягалися вигадливі татуювання, значення котрих Ванесса не розуміла, але вони їй подобалися. Тож вона й собі зважилася скинути піжаму з ведмедиками.
— Я жалюгідна… — констатувала жінка, порівнявши себе з ним у дзеркалі.
— Я теж колись стану старим, — знизав плечима хлопець.
— Як тебе звати? — раптом поцікавилася дружина.
— Алехандро, — знову без емоцій.
То он воно що! Для початку стара акторка картинно здивувалася:
— Мексиканець?..
— Пуерторіканець, — уже з гордістю.
Ванесса обережно перевела подих. Справи то не міняло: старіюча голлівудська зірка вийшла заміж за латиноамериканця, свого охоронця. Це ж якою вже треба бути самотньою і покинутою?
— Утім, начхати! — рішення вона прийняла блискавично. — От що ми зробимо, Алехандро. Ти ж саме збирався одягатися? То вдягайся і поїхали. Годі тут скніти! Я маю чоловіка, і це… помітили. Тепер ти купиш мені нове тіло. Усі газети про це напишуть!..
— То ми не розлучаємось? — про всяк випадок перепитав Алехандро.
— Здурів чи що? Кажу ж, купиш мені нове тіло!
— У мене немає грошей.
— Не кажи нікому. Ти купиш його на мої гроші, — постановила Ванесса. — Це буде твій подарунок мені на весілля.
— Отакої! — зрештою він отямився. — А де подарунок мені?
— Я буду твоїм подарунком, — безапеляційно заявила дружина. — Тільки ж гляди, обирай тіло, за яке нам обом не буде соромно.
Так вони й з’явилися в клініці корпорації «ТІЛО™».
7
Траплялися Юрію й так звані «постійні клієнти». Одним із них був видатний банкір Геннадій Навозов, росіянин за походженням. У дев’ятнадцятирічному віці він разом із хвилею інших переселенців опинився в Сполучених Штатах. Спочатку, як то водиться в романтичних історіях успіху, був різноробочим, у вільний час трохи промишляв ставками у підпільних боях без правил, згодом почав грати на біржі, а незабаром витяг свій щасливий квиток — одружився з американкою, спадкоємицею нафтової свердловини, отримав громадянство США та доступ у серйозні фінансові кола. Подейкували, він збив свої величезні статки на Wall Street у той час, як інші лише втрачали гроші.
Геннадій Навозов був легендою. Достеменної суми, якою обраховувалися його капітали, не знав ніхто, навіть податкова інспекція. Так само ніхто не відав, скільки йому направду років — посріблений сивиною кволий банкір був
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тiло™», після закриття браузера.