Читати книгу - "Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років"

твій світ, традиції твого народу, твій цей, ну… цей… ну, бекграунд. Як українською бекграунд? Словом, тло твоє, ну ти пізніше згадаєш, як це адекватно перекласти. (Колишній вивчив українською тільки «давай» — слово, яким ти закінчуєш незрозумілі йому телефонні розмови слов’янськими мовами, — і «буряк у полі наїбнувся» — фразу, після якої, як тобі здавалося, між колишнім і твоєю мамою встановиться повний душевний контакт.) Ти шукаєш людину сірооку, середнього зросту. Ти шукаєш людину, щоб було з нею легко і просто. Людину, як нехитра ця пісня твоя. Що тут незрозуміло? А не ще одне двометрове чорнооке гевало, яке може тебе, крихітну українську дюймовочку, на одну лапу покласти, а іншою приплюснути.

І ти точно знаєш, хто ця людина. Його звуть Пітер, і ви познайомилися на тому самому веб-сайті знайомств, що й із Зораном. Він корінний англієць. (Колишній так і не сподобився додати британський паспорт до свого американського, бо це ж треба робити самому, на тебе цього не повісиш.) Пітер високий, але не надто, і ви поруч виглядаєте, як нормальна пара, а не як два гуманоїди з антропологічного музею, що демонструють припустиму різницю в розмірі гомо сапієнс. Але головне — Пітер суперосвічений і дуже розумний. Він має три дипломи: один з Оксфорда (філософія), один із Відкритого університету (математика), і ти забула, звідки ще один (з дисципліни, про яку ти раніше не чула: фінансового обчислення).

Він працює в одному з найбільших у світі банків, пише мовою «С++» програми для обрахування вартості ризику при страхуванні чи чогось подібного. Пітер русявий, веснянкуватий, із зеленими очима й аристократичним носом. Він читав Спінозу і напевне цінує в тобі не те, як твою сраку обтягують джинси, а душевну щедрість, інтелект і тепло.

Він хоче дітей і має будинок у центрі Лондона з повністю виплаченим мортгеджем. Як по-українськи мортгедж? Іпотека? Іпотека теж якось не по-нашому звучить. (Ти робиш собі позначку подумки — пошукати питомо український відповідник слів «мортгедж«, «іпотека» і «кредит», бо так є патріотичніше. Заодно пошукати питомо український еквівалент — тьху, відповідник — слова «патріотизм».) Ти хочеш бути з Пітером, і на тому весь капець. Це правильне, мудре, доросле рішення.

Ти вже давно знала, що ви з колишнім розійдетеся. Коли все, що подружжя робить разом, це їсть і дивиться телевізор, розрив — питання часу; це якщо хоч хтось із вас має силу волі дати новий шанс собі й іншому. Але одна справа — знати, а інша — раптом виявити, що на місці, від якого ти відрубала свого велетенського чоловіка, який пив із тебе кров, залишилася рана і фантомні болі не дають спати.

В один із днів, коли ви з колишнім іще живете разом, хоч уже й у різних кімнатах, він приповзає додому під ранок бухий і засинає на канапі; коли ти прокидаєшся, увесь нижній поверх — вітальня і кухня — насичений сивушними маслами, і ти, сама п’яна вибуховою сумішшю відчаю, любові й огиди, лізеш в Інтернет і записуєшся на сайт знайомств.

Сайт — найбільший в Британії — переповнений чоловіками, що хочуть тепла, кохання й відданості. Майже всі вони пишуть одне й те ж саме, копіюючи фрази з дівчачих оголошень, написаних, у свою чергу, за мотивами хлопчачих. Цілий сайт людей, друзі яких, згідно з їхніми кострубатими оголошеннями, називають їх чесними, привабливими, відданими, які ходять у спортзал і роблять кар’єру, які люблять їсти в ресторанах і мати соціальне життя з друзями — як же це українською? тусувати? — і шукають дівчат зі схожими інтересами. Ти стопудово маєш схожі інтереси: ти ходиш в спортзал, часом їси в турецьких шашличних і в’єтнамських кафе з друзями, робиш якусь умовну кар’єру.

Ти ніколи не йшла від одного чоловіка до іншого — йшла, коли ставало зрозуміло, що краще бути самій. Нові якось виникали самі собою, як тільки від тебе починало пахнути вільною жінкою, і, за винятком першого року після переїзду до Лондона, досить швидко. Той рік минув практично без нікого: знайти спільну мову з людьми, які б тебе цікавили, було важко. Ті ж, кого влаштовувала твоя невишукана англійська і пересічна для України, але цілком приваблива в Британії зовнішність, не притягували тебе. Тутешні українці виглядали, як і ти, загубленими в часі й просторі іммігрантами, що в 2001-му носили ті самі куплені на польському базарі штани, в яких приїхали з якого-небудь Дрогобича в 1993-му. Було страшенно самотньо, дуже хотілося з кимось переспати і поговорити. Тепер же тобі вже практично однаково, якою мовою говорити, українською чи англійською, але говорити не хочеться. Не хочеться торкатися нічиєї шкіри, цілувати губ, нюхати піт, пускати в себе. Не хочеться говорити ні про що з накачаними, кар’єророблячими лондонськими професіоналами, які люблять соціальне життя в ресторанах із друзями. Хочеться не бути.

Але куди діватися? Все, що тобі залишилося в спадок від колишнього, — це мрії. Що ти шукаєш, запитує веб-сайт. Мимоволі знизуєш плечима, хоч ані веб-сайт, ані колишній, розпростертий на дивані, тебе не бачать. Що ти шукаєш: таке ж, тільки зовсім інше. Такі ж мрії про тепло, спільний дім, прекрасних дітей, тільки з кимось іншим. З кимось, хто оцінить у тобі не губи чи талію, чи не будемо казати що, а те, якою прекрасною дружиною і матір’ю ти будеш через двадцять років. Але це чудові, правильні мрії, і ти повторюєш собі, як афірмацію з книжки самодопомоги для надто розумних ідіотів, що вони обов’язково здійсняться.

Всім друзям, заведеним у Лондоні в ці роки, ти доручила знайомити тебе з приємними молодими людьми. Одна приятелька згадала якогось француза, батька-одинака, який водив дитину в ту саму школу, але він їй усе якось не траплявся, та і як завести з ним таку розмову? Друга порадила ходити на танці, де познайомилася із власним чоловіком. Третій порадив піти в українську церкву і там підчепити гарного греко-католика, четвертий — піти на українське паті в Сіті і там підчепити гарного українського банкіра, п’ятий — чекати й вірити, і все само знайдеться, і доля зведе з Ним, і буде велике кохання. Ти була і в церкві, і на танцях, і на паті, зводила тебе доля і з великим коханням, і все це до пуцьки дверці. Виглядало, що веб-сайт знайомств — найдешевша і найпрактичніша опція.

Основне — не поспішати. Треба добре роззнайомитися, розпитати. Зустрітися з друзями, по можливості подивитися на його батька: отакий і він буде в