Читати книгу - "Знаки карпатської магії"

нікому не віддасть своїх знань, він терпить страшні фізичні муки, й він бачить усіх духів, усіх своїх помічників і всі свої діяння. Але кожен мольфар сам вирішує, чи віддасть він комусь свій дар. Іноді краще спустити його на воду, ніж передати наступникові. Й на те є причини. По-перше, дар мольфара - то дуже тяжка доля, а не просто ремесло чи професія. У нас в Карпатах кажуть: «Легше ліс сплавляти, аніж мольфувати»30. А крім того, сучасні люди вже не сприймають магію серйозно. Для більшості наших сучасників магія - це забавка, екзотика для розваги. А якщо хтось і ставиться до магії серйозно, тоді це засіб для досягнення своєї мети. А треба любити цей чарівний хист усім серцем, треба віддатися магії всією своєю суттю - тоді вона відкриє свої таємниці. Бо мольфар без власної таємниці - то не мольфар...

-А як мольфари спускають свій дар на воду?

-Як я вже сказав, це ритуал, що здійснюється тоді, коли мольфар не бажає нікому передавати своє вміння. Чаклун бере якусь річ (найчастіше -дерев'яну дошку), проводить над нею певний обряд і з допомогою заповітних слів і дій вкладає в ту дошку свій магічний дар. А потім пускає її на бистру воду. Найкраще це зробити вночі, пускаючи дошку по великій річці, як от Черемош. Тоді менше ризику, що той заговорений магічним даром предмет пристане до берега, де його можуть підібрати необережні люди. Бо якщо таку дошку підбере хтось, то вся магія перейде до тієї людини, і що тоді той нещасний чоловік робитиме?

- Магія - то наука таємна, - продовжує Мольфар. - Є такі речі, що їх до смерті людина не має права нікому казати. У кожного мольфара є таємниці, які знає тільки він, і нікому не повинен їх передавати. Навіть у інших ремеслах так: майстер передає учневі ремесло, а не дар. Так і в мольфарстві. Відун може передати вміння, але не дар.

Я запитую:

- Чи значні відмінності між вродженими і навченими мольфарами?

- Відмінності є, - відповідає Мольфар. - У деяких галузях мольфарства вроджені чародії сильніші, бо родова генетика має для нашого мистецтва велике значення. Як правило, мольфари, котрі передають своє вміння по родинній спадковості, передають спадкоємцю і галузь, у якій працюють. А навчений мольфар не обов'язково займатиметься тим само, що йучитель. Наставнику випадку з навченим учнем стає лише провідником енергетики. ..

- Чи має бути згода членів сім'ї на навчання молодого мольфара?

- Не завжди. Талант є талант, і він пробивається, як паростки весною. Його ніхто не годен спинити.

Отже, мольфар шукає собі учня, якщо нема династичного спадкоємця. Як це відбувається? У давні часи мольфар традиційно передавав своє знання дванадцятьом людям, які мали здібності до магічної науки. Мольфари бачать невидимі знаки на людях, схильних до мольфарського мистецтва. Тож кожен мольфар обирав майбутніх спадкоємців за цими знаками: іноді потенційний учень сам приходив до мольфара, бажаючи перейняти таємні знання, а іноді мольфар запрошував людину до себе в науку. У Карпатах таких учнів називали челядниками. Вони допомагали наставнику по господарству, допомагали збирати цілющі трави, а мольфар їх учив. Челядники були присутні під час лікувальних і магічних обрядів, що їх проводив учитель, заучували примівки, пізнавали ритуали. За час навчання мольфар придивлявся, і духи-по-мічники вказували, на кому з учнів-челяд-ників є особливий доленосний знак. Того мольфар посвячував - передавав своє благословення та магічну силу. Інші учні могли стати сільськими знахарями, повитухами, травознаями...

Отже, свого істинного спадкоємця мольфар знаходить серед тисячі претендентів, по знаках, що їх він бачить над людиною. Він навчає майбутнього мольфара свого таємного мистецтва примівок і травознавства, обрядів і ритуалів. Термін навчання буває різний залежно від здібностей учня. Коли неофіт опановує знання і стає готовим до самостійної праці, вчитель передає йому духовний дар і проводить обряд ініціації.

Ініціація, посвята - це неодмінна передумова мольфарського мистецтва. Без неї людина не може стати повноцінним моль-фаром. Звісно, неофіт, який пройшов науку в мольфара чи мольфарки, знає таємниці трав і може лікувати людей, може бачити майбутнє і провіщати долю, але без посвяти людина не стає магом, тобто, не володіє тими невидимими нитками, що дозволяють керувати реальністю і здійснювати чари31.

Я запитую:

- А як же той факт, що зараз багато хто вчиться по книжках?

- Щоб стати справжнім магом-практиком по книжках, - Мольфар сміється, - треба багато над собою працювати... І мати слово, сильніше за камінь. А це буває дуже рідко.

Посвята може бути як фізична, так і духовна. А може бути лише духовна, коли до людини з’являється наставник-провідник і веде за собою. Такою була посвята у перших шаманів, мольфарів, магів, знахарів...

Посвята відбувається в кілька етапів. Спершу майбутній мольфар проходить очищення: водою і вогнем, суворим постом і самотністю. А потім наставник проводить завершальний ритуал, який є серйозним випробуванням і для учня, і для вчителя.

Керуючись вказівками свого духа-по-мічника, мольфар-учитель обирає таємничу місцину в горах, на одній з полонин, або в лісі. У певний день, обраний з допомогою спеціальних медитацій, там готуються ритуальні вогні з трьох сортів дерева.

Трикутником розкладаються три освячені за допомогою заклинань і трав вогні-

ватри - символ трьох світів, трьох шляхів мольфарства (цілительство, магія, ритуали). Неофіт стоїть посередині, між вогнів, без будь-якого одягу. Це знак того, що молодий мольфар готовий ввійти беззбройним, чистим і відкритим у «потрійний світ»: світ духів, світ людей і світ вищих божеств. Оголеність - символ нового народження і готовності стати перед духами таким, який він є.

Мольфарська ватра розпалюється в древньому магічному урочищі. Коли молодий мольфар буде готовий, до нього прийде дух-провідник, щоб повести чаклунською стежкою назустріч знанням.

Учитель дає неофітові рослинний препарат, який розширює свідомість (це може

бути напій, куриво в люльці чи просте обкурювання). Вибір зілля та спосіб його застосування залежить від кожного окремого випадку, зокрема, від особливостей психіки самого неофіта. Найчастіше використовується дурман (Datura stramonium) або коноплі (Cannabis sativa). Темні маги для обрядів ініціації частіше використовують матри-ган, як у Карпатах називають беладону (Belladonna atropa). В окремих випадках робиться суміш із кількох зел.

Майбутній мольфар входить у транс, і перед ним відкривається світ духів. Жителі того світу можуть прийняти нового мольфара,