Читати книгу - "Житловий кодекс України. Науково-практичний коментар станом на 05.05.2011 р"

До цього періоду включається також: 1) час, коли працівник підприємства, установи, організації перебував на строковій військовій чи альтернативній (невійськовій) службі або на виборній посаді за умови повернення після звільнення з військової служби чи закінчення повноважень по виборній посаді на місце попередньої роботи;

2) час роботи на іншому підприємстві, в установі, організації в разі їх реорганізації, а також переведення працівника за розпорядженням вищестоящих органів або за рішенням відповідних партійних, радянських, профспілкових та інших органів на роботу на новостворене підприємство, в організацію, розташовані у тому ж населеному пункті.

За рішенням трудових колективів підприємств і організацій у колективних договорах можуть передбачатися для робітників та службовців, які мають право на першочергове одержання жилих приміщень пільгові підстави визнання їх потребуючими поліпшення житлових умов при забезпеченні жилою площею за місцем роботи.

Громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів (стаття 96), не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.

Не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов працездатні особи, які не займаються суспільно корисною працею.

1. Ряд положень коментованої статті на сьогоднішній день є застарілими та таким, що не можуть застосовуватися. Це зокрема, стосується вилучення жилого приміщення, що використовується для одержання "нетрудових доходів" та не можливість взяття на квартирний облік працездатних осіб, які не займаються суспільно-корисною працею.

Водночас, інші підстави - штучне погіршення житлових умов шляхом обміну займаного приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку можуть розцінюватися як такі, що дають можливість взяття громадян на квартирний облік лише через п'ять років з моменту погіршення житлових умов.

Аналогічне за змістом правило, крім ст. 35 ЖК України закріплюється також п. 17 Правил квартирного обліку.

2. Житлове законодавство встановлює ряд негативних правових наслідків, пов'язаних з штучним погіршенням житлових умов. Ряд таких сформульований у змісті коментованої статті, що виражаються у не можливості взяття на квартирний облік протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.

У ч. 1 с. 35 ЖК наводиться перелік способів штучного погіршення житлових умов, що має наслідком відмову у прийнятті на квартирний облік. Цей перелік є вичерпним. Насамперед, до таких способів належить обмін займаного житлового приміщення в результаті якого (наприклад, при обміні більшого приміщення на менше, окремої квартири на комунальну і т. п.) у громадянина виникла потреба в поліпшенні житлових умов. Іншим способом є псування чи руйнування житлового приміщення, якщо у результаті цього приміщення, що раніше відповідало встановленій санітарній і технічній вимогам, стало непридатним для проживання. Інший спосіб полягає у відчуженню (продажу, дарування, обміну) житлового будинку (його частини), що належали громадянину на праві приватної власності. При цьому зазначені наслідки настають лише тоді, коли в результаті зроблених дій відбулося відповідне погіршення житлових умов особи. Сам по собі факт відчуження будинку, обміну чи псування житла, не дають підстави для застосування ч. 1 ст. 35 ЖК УРСР.

Слід також враховувати, що законодавець наголошує не лише на погіршенні житлових умов, але і про штучний характер такого погіршення. Тобто, маються на увазі свідомі, умисні дії, спеціально спрямовані на створення в обхід закону, права на одержання житла в будинках державного і громадського житлового фонду. Без доведення штучного характеру погіршення житлових умов правила ч. 1 ст. 35 ЖК України не можуть бути підставою для відмови у взятті на квартирний облік.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районного, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.

1. Першою частиною статті, що коментується закріплений територіальний принцип квартирного обліку, який, як правило, здійснюється за місцем постійного проживання особи.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.