Читати книгу - "Як бажає жінка. Правда про сексуальне здоров’я"

Коли в решті книжки я говоритиму «перстень», я матиму на увазі це поєднання задоволення, очікування та прагнення, де всі ваші емоційні реакції – сексуальне бажання, стрес, кохання, огида тощо – змагаються, взаємодіють і впливають одна на одну.

Ось як працює ця система.

Система задоволення, напевно, найближча до того, що ми позначаємо як «винагороду». Механізм задоволення – це «Так» чи «Ні» у вашому мозку; він оцінює «гедоністичний вплив» подразника. Чи це приємно? Наскільки приємно? Це неприємно? Наскільки неприємно? Коли ви крапаєте солодкої води на язик новонародженого, система задоволення немовляти влаштовує феєрверк. Цукор – це вроджена винагорода, ми народилися готовими насолоджуватися солодкими смаками. Солоними – ні. Генітальна чутливість є так само вродженою винагородою: відомо, що зародки мастурбують у матці45. Ліктьова чутливість – не настільки. Ця єдина система керує всіма формами задоволення, включно з солодкими смаками, сексуальною чутливістю, сприйняттям краси, радістю кохання, тріумфуванням від перемоги.

Очікування – це процес пов’язування того, що відбувається зараз, із тим, що має відбутися потім. Собаки Павлова виділяли слину, коли теленькав дзвінок, бо їхня система очікування пов’язувала дзвінок із їжею. Щури з другого розділу пов’язували лимони й жилети з сексом, а мізки малят Френкі та Френні пов’язували генітальну реакцію, внутрішні відчуття та зовнішнє середовище завдяки системі очікування. Це неявне навчання відрізняється від навчання явного. Явне навчання – це запам’ятовування вірша за допомогою регулярних повторень і свідомих зусиль. Неявне навчання – це (частково) система очікування, що пов’язує подразники в часі та просторі. Нам не потрібно вчити чи запам’ятовувати щось, аби зрозуміти, яка їжа смакує добре і з якими людьми нам важко. Ми засвоюємо ці емоційні речі неявно.

Третя система – прагнення – це генетична педаль газу емоційного мозку. Прагнення дає нам бажання рухатися до чи від чогось. Коли прагнення активоване разом з механізмом стресової реакції, ми прагнемо безпеки. Коли прагнення активоване з механізмом прихильності (дивіться в наступному розділі), ми прагнемо ласки. І, ясна річ, коли прагнення активоване разом з нашим сексуальним запалюванням, ми домагаємося сексуальної стимуляції.

Коли активоване прагнення, ми переживаємо те, що Кент Беррідж називає «миттю особливої спокуси»46. Досвід непереборного бажання чи жаги підпорядковується системі прагнення.

І це залежить від контексту. Пам’ятаєте щура у «спа-салоні» та в середовищі, схожому на нічний клуб? Поведінка «Що це?» й «Що це за чортівня?», приведена в дію завдяки стимуляції прилеглих ядер, була поведінкою прагнення – прагнення наблизитися… чи втекти подалі. І ці два типи поведінки були явно пов’язані з тим, наскільки розслабленим чи напруженим був щур.

Як ці системи працюють у людській сексуальності? Коли щось активує ваше сексуальне запалювання – скажімо, ваш партнер вас цілує, – свою справу виконує очікування. Немов щур з лимонним фетишем, ваше запалювання розуміє, що цілуватися – сексуально релевантно. Очікування нейтральне, ні приємне, ні огидне, просто… релевантне. Але коли причина, яка активує очікування, не лише сексуально релевантна, а ще й приємна (що часто залежить від контексту), це також активує задоволення. А коли це достатньо приємно, з’являється прагнення.

Послідовність працює таким чином: трапляється щось сексуально релевантне, ваш мозок каже: «Гей, це сексуально релевантно!» Це очікування. І якщо контекст правильний, ваш мозок додає: «Гей, це приємно!» Це задоволення. А якщо подразники достатньо приємні, ваш мозок просить: «Ооо, давай, хочу ще!» Це прагнення.

Ви це зробили? Хух! Це була непроста частина. Гарно попрацювали. Я звертатимуся до Єдиного персня задоволення, очікування та прагнення в решті книжки. Наприклад, у шостому розділі ми зрозуміємо, що генітальна реакція – це очікування, тоді як відчуття сексуального збудження – це очікування плюс задоволення. А у восьмому розділі ми дізнаємося, як зосередження Єдиного персня на сексуальній насолоді та його розвантаження від усіх інших мотивацій приводить до шалених оргазмів.

Дослідження того, як ці три системи функціонують у людській сексуальності, тільки почалися. Я вмістила їх сюди не тому, що побачила незаперечні докази того, як вони впливають на сексуальне благополуччя, а тому, що коли я розповідаю про них, то спостерігаю, як корисно буває людям дізнатися, що «жадане», «приємне» й «сексуально релевантне» – це не завжди одне й те саме. Ваш мозок може насолоджуватися чимось без прагнення більшого. Ви можете очікувати, що стимуляція приведе до сексу, і очікування активує бажання – рух уперед, але воно може також активувати страх – рух назад, залежно від контексту. Ваш мозок може навіть наполегливо чогось прагнути, насправді не насолоджуючись цим (як ми побачимо, це відбувається з Олівією).

І всі три системи залежать від контексту: якщо ваші очікування, прагнення та задоволення відволікаються на стрес чи проблеми в стосунках (що стане темою наступного розділу), тоді сексуально релевантні стимули можуть взагалі не сприйматись як сексуальні.

Подивімося на ці три системи в різних контекстах, щоб зрозуміти, як може змінюватися сексуальна реакція.

Контекст 1. Перед вашою вагітністю. Ваш партнер лежить у ліжку біля вас, і ви насолоджуєтеся вашими звичайними обіймами наприкінці дня, розмовляючи про свої плани на завтра. Рука вашого партнера починає блукати вашим тілом, що активує очікування й задоволення, а оскільки ви в розпруженому погідному настрої, досить скоро до компанії приєднується прагнення. Тож ви починаєте цілуватись і дозволяєте своїм рукам також поблукати тілом партнера, і одне спричиняє друге.

Контекст 2. Через два місяці після того, як ви народили. Ваш партнер лягає в ліжко, будить вас від нечастого й такого бажаного сну, щоб пообніматись і поговорити про плани на завтра. Ви повертаєтеся в обійми свого партнера, якийсь час розмовляєте, і його рука починає блукати вашим тілом – вашим невиспаним тілом, з якого цебенить молоко, тілом, що набуло іншої форми, тілом із вагіною, що досі не повністю загоїлась, і ногами, на піврозміру більшими, ніж були рік тому, тілом, яке, здається, постійно мнуть руки немовляти. Доторки вашого партнера до цього дивного нового тіла активують ваше очікування… яке наповнює вас страхом і прагненням уникнути сексу. Тож ви відсуваєтеся зі словами: «Не сьогодні, сонечку».

І ваш партнер думає, чи, можливо, ви думаєте також: «Я не розумію. Усе ж було чудово…»

Та сама стимуляція – інший контекст. Інша реакція вашого емоційного Єдиного персня спричиняє інші наслідки.

У цьому прикладі ви можете замінити «народити» на «відвезти когось із батьків до лікарні», чи «звільнитися з роботи», чи «дізнатися, що партнер вам зраджує», й матимете приблизно