Читати книгу - "Попелюшка мимоволі, Надія Голубицька"

- Якби все так було просто. Ти питала, де я була так пізно. Я робила найбільшу дурість в своєму житті, помилку, яка зруйнувала все, - Оксанка глибоко зітхнула, щоб угамувати тремтіння в голосі і стримати ридання. - Ігор зажадав, щоб я приїхала до нього в лікарню для розмови про подальшу долю Сергія. Коли я приїхала, він заявив, що не не подасть заяву в поліцію, якщо я пообіцяю провести з ним ніч. Не знаю, яка каша була у мене в голові, я була просто знищена подією з мамою, а ще я знала, що у Сергія вже були неприємності з поліцією через бійку і зараз йому загрожував термін, в решті решт, я пообіцяла, не знаючи , що він записує нашу розмову. А Ігор відразу при мені відправив цей запис Сергію. І ось тепер я ніде не можу його знайти, а на мої телефонні дзвінки він не відповідає. Я розумію, що все скінчено, і я нічого не можу виправити. Так скажи, як мені жити тепер після всього цього?

Почувши розповідь Оксанки, Варя пірнула в свої спогади: ось вона з палаючим від сорому обличчям намагається натягнути спущену майже до пояса сукню, на неї спрямовані десятки очей, але вона бачить лише одні, очі людини, без якої, їй здавалося, вона не зможе навіть дихати. Яка суміш почуттів була тоді в цих улюблених очах: ​​біль, розчарування, ненависть. А їй так хотілося, щоб в них знову світилися любов і ніжність, але у неї нічого не вийшло. І ось зараз подібна історія відбувалася з Оксанкою.

- Все можна виправити, крім смерті, - сказала вона рішуче. - Я дещо придумала. В якій лікарні Ігор? Дай мені номер телефону Сергія і пообіцяй поки нічого не робити.

Оксанка, знехотя, послухалася, а Варя попрямувала до себе, їй потрібно було до дрібниць продумати свій план зустрічі з Ігорем.

Вранці, вибравши одну з позбавлених смаку сексуальних суконь Ліз, зробивши яскравий макіяж в її стилі, Варя поїхала до нього в лікарню. Коли вона увійшла в палату, то побачила досить симпатичного хлопця років вісімнадцяти, який з нудьгуючим виглядом втупився в ноутбук. Все в ньому говорило про те, що він занадто самовпевнений і самозакоханий. І чому такі як він практично завжди бувають першими хлопцями в школі або інституті, і за ними вмирають всі дівчата? До речі сказати, з усіх страшних побоїв було видно тільки синяк, що перетікав з перенісся до лівого ока і розсічена брова, в іншому він виглядав цілком здоровим.

- Ліз, ти тут? - підскочив він, побачивши Варю. - Навіщо ти прийшла?

- Ти що не радий мене бачити? - проворкувала Варя, наслідуючи інтонацій Ліз. - А я ось постійно про тебе думаю і вирішила провідати, дізнавшись що з тобою сталося.

- Я думав, що ти мене забула, від тебе не було ніяких звісток, а на мої дзвінки ти не відповідала, - сказав він ображеним тоном.

Варя зробила крок до нього і обдарувала найсексуальнішою посмішкою, на яку тільки була здатна.

- У мене були зйомки, багато роботи, але я часто згадувала нашу останню зустріч, як грубо її перервала ця істеричка Оксанка. І я так сподівалася на продовження.

Вона майже впритул підійшла до нього і наманікюреним пальцем провела спочатку по його щоці, а потім по нижній губі. Він хотів її обійняти, але вона ухилилася.

- Ні-ні, ти ж постраждав, тобі не можна напружуватися.

- У мене пара синців, а в лікарню я ліг лише для того, щоб помститися, зіпсувати життя цьому ідіоту, новому хлопцю Оксанки, - запевнив він, знову ступивши до неї.

- Здорово придумав, - промуркотала Варя. - Треба буде і мені щось вигадати, щоб помститися Оксанці за всі її крики і образи.

Вона зробила замислений вид і відійшла до вікна, Ігор підійшов ззаду, обійняв за плечі і сказав із задоволеною посмішкою:

- Я вже для неї влаштував прекрасний спектакль, зажадав ніч в обмін на свободу її улюбленого Сергія. І ти уявляєш, вона погодилася. А я переслав йому всю нашу розмову, і тепер упевнений, що Оксанка нікому не потрібна, ні йому, ні мені. Це її знищить, а мені плювати.

Варя слухала його із застиглою посмішкою, а в душі розгорялася злість, коли вона згадувала ридаючу Оксанку з гіркою пігулок перед нею. Спочатку вона хотіла добитися тільки зізнання Ігоря, вона планувала їхню розмову і навіть не очікувала, що це так легко вийде. Але зараз їй хотілося як слід провчити цього самозакоханого мачо за те, що він так легко, не замислюючись, руйнував чужі життя.

- Я сподіваюся, що твоя палата замикається на ключ і нас ніхто більше не потурбує на найцікавішому місці, - сказала вона, злегка торкаючись його губ.

Він майже бігом кинувся до дверей, замкнув їх і згріб Варю в обійми, намагаючись поцілувати. Але вона м'яко відсторонилася, підвела його до крісла-каталки, яке до чогось стояло в кутку, посадила туди і проворкувала:

- Я хочу зробити для тебе сюрприз, який ти запам'ятаєш на все своє життя.

У відповідь він лише задоволено посміхнувся. Варя зняла з нього футболку і зав'язала нею йому очі, потім швидко схопивши рушники і ще пару футболок, що висіли на спинці ліжка, міцно прив'язала ними його руки і ноги до крісла. Потім підійшла до нього ззаду, провела рукою по його голим плечах, і нахилившись до самого вуха прошепотіла:

- Ну що, зняти з тебе все інше і в такому вигляді викотити і залишити в якомусь людному місці? А реакцію людей на твоє сексуальне тіло зняти і відправити твоїм однокласникам? Ось потіха буде!

Ігор помітно зблід, посмішка злетіла з його обличчя, він спробував звільнитися, але не вийшло.

- Ліз, це що жарт такий?

- Ні, любий, я не жартую. Я хочу, щоб ти на своїй шкурі відчув як це, коли ламають твоє життя. Подивимося, як ти переживеш, коли з першого хлопця перетворишся на об'єкт глузувань.

Вона зробила вигляд, що котить крісло до дверей.

- Не роби цього, - майже закричав він, марно смикаючи руками і ногами. - Що ти хочеш? Я зроблю, що завгодно.

- Гаразд. Я відпущу тебе, якщо ти мені пообіцяєш забрати заяву проти Сергія і раз і назавжди залишиш у спокої Оксанку, - промовила Варя.