Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"

намагався дати пояснення цьому явищу. А. Рут вважає, що деякі люди не можуть їсти меду тому, що в шлунку він викликає «сильне діяння осмосу, тобто витягає вологу з стінок шлунка». Автор порівнює це явище з насосом, який викачує вологу через шлункову стінку, що викликає сильні болі в шлунку. К. Балоде і Фр. Галенієк також вважають, що в деяких людей прийнятий всередину чистий мед, без інших продуктів харчування, забирає з стінок шлунка дуже багато води.

Проф. П. Різга повідомляє, що вживання всередину чистого меду викликає іноді судороги. Якщо ж приймати мед з іншою їжею або рідиною; то він ніяких неприємних явищ не викликає.

Ганна Мартене зазначає, що деякі люди мають індивідуальну схильність до меду і погано переносять його через наявність у ньому кислот. Проте навряд чи можна погодитися з висловленими вище думками, бо те, що деякі люди не переносять меду, зумовлюється не тільки явищами осмосу (просочуванням розчиненого меду крізь слизову оболонку) або впливом кислот меду.

Адже люди, що страждають ідіосинкразією до меду, добре переносять концентровані розчини цукру і кислі соки. До цього слід додати, що ми спостерігали хворих, організм яких сильно реагував навіть на приймання дуже незначних кількостей меду у водному розчині або з хлібом. У цих людей ми відзначили кропив'янку, розлади шлунково-кишкового тракту тощо. Очевидно, у бджолиному меду містяться сечовини, які для цієї групи людей з підвищеною чутливістю до нього є алергенами (чужорідними речовинами). Нам здається, що цими алергенами в меду є квіткові пилинки, багаті на білок.

Глюкоза і бджолиний мед

Як уже говорилося, основною складовою частиною меду є глюкоза, виноградний сахар. Глюкоза утворюється рослинами як продукт фотосинтезу і має величезне значення для рослин, будучи їх нормальною складовою частиною.

У 1917 р. Бюдінген запропонував застосовувати глюкозу при захворюваннях серця, щоб підвищити його скорочувальну здатність. Для цього розчин глюкози вводиться внутрішньовенно. Близько 40 років широко і успішно застосовується глюкоза, це чудове джерело енергії і прекрасні ліки, у всіх галузях медицини.

Проф Ф. А. Удінцев (1929) установив, що внутрішньовенне введення 10—20 мл 50% розчину глюкози сповільнює секрецію шлунка.

В. Баладан, Д. Каганова, Ф. Крайновська (1937) успішно застосували глюкозу при дитячих кишкових захворюваннях.

М. А. Черкаський (1938) застосував глюкозу при виразковій хворобі і дістав добрі результати. Глюкоза широко і з успіхом застосовується при інфекційних захворюваннях: черевному тифі, дизентерії, висипному тифі, ангінах (катаральній, фолікулярній, флегмонозній тощо), сепсисі та ін, Навіть при такому тяжкому захворюванні, як токсична форма корового запалення легень, глюкоза дає чудовий терапевтичний ефект (А. І. Доброхотова, 1940).

Проф. Н. Н. Савицький (1939) пише: «Дослідження Вульфовича, проведені в мене в клініці на серцевих хворих, показали, що введення глюкози зменшує артеріо-венозну кисневу різницю, тобто вирівнює порушення, пов'язані з явищами циркуляторної аноксемії».

Професор І Московського ордена Леніна медичного інституту Г. Я. Гуревич-Ільїн (1946) дає такі показання для застосування глюкози: декомпенсація серця, аритмія, гіпертонія, кардіосклероз, загальний набряк серцевого і ниркового походження, набряк легень; як сечогінний засіб, для розслаблення спазмів судин, тонізуючий засіб; разом з тим вона є антитоксичним засобом при токсичних захворюваннях, тяжких інфекціях та інтоксикаціях; кровоспинний засіб при кровотечах, особливо з шлунка, причому вливають її до 100 мл.

Проф. Г. Ф. Ланг (1950) зазначає, що «Внутрішньовенні вливання гіпертонічного (40%) розчину глюкози (виноградний сахар, або декстроза), безперечно ефективно діють при явищах гіпертонічної енцефалопатії».

Навіть цей далеко неповний перелік захворювань і патологічних станів, при яких глюкоза є дуже важливим лікувальним засобом, показує, що глюкозотерапія, тобто лікування виноградним сахаром, винятково широко застосовується для лікування.

Глюкоза належить до тих ліків, які можна приймати всередину і вводити безпосередньо в кров. Але ж бджолиний мед це не тільки глюкоза, а глюкоза в поєднанні з мінеральними солями, ферментами, органічними кислотами, вітамінами та багатьма іншими дуже важливими речовинами. При цьому мінеральні солі тут органічно зв'язані з білком, глюкозою та іншими цінними компонентами, які відіграють значну роль як терапевтичні агенти.

Таким чином, мед являє собою чудовий лікувальний засіб і одночасно є висококалорійним продуктом харчування. Прийнятий всередину він діє на весь організм, підвищуючи його захисні властивості для боротьби 3 інфекцією.

Вироби з меду і застосування його в домашніх умовах

Найкорисніше вживати бджолиний мед у натуральному вигляді або в поєднанні з продуктами харчування. Мед з хлібом, молоком, кашами, фруктами поліпшує смакові якості, підвищує калорійність і засвоюваність. Мед може замінити цукор у мусах, киселях, компотах, вітамінних та інших напоях. Пряники, кекси, печиво, приготовані на меду, мають приємний смак і ціняться значно вище від таких же виробів на цукрі. Медове варення з ягід і фруктів (журавлина, горобина, алича та ін.) також дуже смачне.

Наводимо короткий опис о алфавітному порядку найуживаніших продуктів харчування у поєднанні з медом.

Айва. У сирому вигляді айву не їдять через її терпкий, в'яжучий смак. Плоди айви широко використовуються для варення, компотів, желе і т. д. У поєднанні з бджолиним медом айва має приємний аромат і смак. Варення з айви на меду готують так. Плоди очищають від шкірки, розрізають, видаляють серцевину, нарізають часточками, кладуть у каструлю, заливають холодною водою, щоб вона вкрила айву і варять доти, поки часточки стануть м'якими. Потім часточки айви виймають, а відвар проціджують. У таз для варення кладуть мед (з розрахунку 2 кг меду на 1 кг айви), вливають 1 — 11/2 склянки відвару, одержаного при варінні айви, і готують сироп. У кип'ячий сироп кладуть підготовлені часточки айви і продовжують варити на слабкому вогні доти, поки вони не стануть прозорими.

Млинчики з медом. Добре випечені млинчики, помазані вершковим маслом і медом, подають на стіл.

Варення брусничне медове. 1 кг перебраної брусниці заливають киплячою водою, перемішують і відкидають на решето, щоб дати стекти воді. Потім брусницю кладуть у таз і заливають 1 кг меду, додають 3 штуки гвоздики, шматочок кориці і варять до готовності. Варення, яке прохолонуло, перекладають у скляну банку, закривають парафіновим або пергаментним папером, зав'язують і зберігають у сухому, прохолодному місці. Це варення можна подавати також до м'ясних страв — смаженої птиці, дичини, телятини, баранини, яловичини.

Варення медове журавлино-яблучно-горіхове. 1 кг перебраної і промито! журавлини кладуть у каструлю, вливають півсклянки води і варять під кришкою доти, поки ягоди не стануть м'якими: потім розім'яті ягоди протирають крізь волосяне сито. Закип'ятивши в емальованому тазу для варення 3 кг меду, в нього кладуть протерту журавлину, 1 кг очищених від серцевини і нарізаних часточками