Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"

Отже з наведених прикладів видно, що під впливом введення в харчовий раціон меду в дітей явища діатезу зменшувалися.

Діти, які одержували мед, зміцніли, мали приріст ваги, процент вмісту гемоглобіну в крові в них підвищився, загальний стан значно поліпшився.

Безперечно, що мед значно корисніший для дитячого організму, ніж цукор, варення і цукерки, а тому треба намагатися, щоб він став складовою частиною харчового раціону дітей у тих випадках, коли протипоказань до приймання вуглеводів немає.

У нашій країні є всі можливості забезпечити дітей, насамперед хворих, або ослаблених, медом — цим корисним продуктом харчування і важливим лікувально-профілактичним засобом.

Споживання меду і проблема довголіття

Чудові мислителі і лікарі стародавності надавали медові величезного значення, вважаючи, що вживання його в їжу сприяє здовженню людського життя.

У книзі «Демокрит в фрагментах и свидетельствах древности», виданій у 1935 р., сказано таке: «За переказами, абдеритянин Демокріт внаслідок старості вирішив позбавити себе життя. Для цього він день у день відмовлявся від їжі; коли ж настали дні Тесмофорін (свято жнив — Н. І.), він поступився перед проханням домашніх жінок не вмирати під час свята, щоб вони могли відсвяткувати: наказав поставити перед собою посудину з медом і, вдихаючи запах меду, продовжив своє життя потрібне число днів; коли ж мед винесли, він помер». Як повідомляє Гіппарх, Демокріт помер у віці 107 років.

Понад 100 років тому проф. Н. Вітвіцький у своїй книзі «О благотворном влиянии меда на организм человека» писав, що польський поет Трембецький, який живився простою їжею з медом і питним медом протягом 30 років, у 80-річному віці зберіг дивну бадьорість і життєрадісність. Учителем Вітвіцького був Мюльбахер, який також щодня вживав у їжу мед і прожив 120 років.

А. Зубарев у книзі «Пчеловодство, посвященное сельским учителям» (1910) пише, що знав «споживача меду — 107-річного міщанина Тимофія, який жив у с. Назьї, по Ладозькому каналу». Таких прикладів можна навести багато.

Вивчаючи вплив роботи на пасіці і споживання меду на організм здорової і хворої людини, ми розіслали листи-анкети деяким особам, вік яких перевищує 100 років, з проханням відмітити, чи вживали вони довгий час у їжу мед і чи займалися пасічництвом. Як показали відповіді, багато з них пояснюють своє довголіття вживанням у їжу меду або роботою на пасіці.

Петро Давидович Швалев з Приморського краю, який 45 років працював на пасіці, писав, що за весь цей час нічим не хворів. Батьки Петра Давидовича досі живі і теж працюють на пасіці, а його дід — пасічник, за все своє довге життя нічим не хворів і помер у віці 105 років «від старості».

А. В. Бондаренко, з Брянської області за чотири десятиріччя пасічницької діяльності нічим не хворів. Його матері, яка теж займалася пасічництвом, у 1951 р. минуло 108 років; почуває вона себе цілком здоровою.

Чим можна пояснити той факт, що пасічники і люди, які систематично вживали в їжу бджолиний мед, мають добре здоров'я і довго живуть? Нам здається, що це залежить від комплексу сприятливих впливів: вживання в їжу чудового продукту харчування — меду, роботи на свіжому повітрі, профілактичного впливу бджолиних ужалень.

Лікувальна доза меду

Хоч мед не належить до групи сильнодіючих лікарських речовин, як, наприклад, опій, морфін, стрихнін тощо, проте і при лікуванні ним доза і час прийняття мають величезне значення.

Мед — це ліки, які з задоволенням приймають діти і дорослі. Його можна приймати не тільки в чистому вигляді, але також додаючи до різних страв, що значно поліпшує їх смакові якості.

Для лікування мед найкраще приймати в розчиненому вигляді, бо при цьому значно полегшується проникнення його складових частин у кров'яне русло, а потім у тканини і клітини організму. Спостереження показують, що добовою дозою меду для дорослої людини є 100 г, максимально — 200 г. Цю кількість слід розподіляти так: ранком — 30—60 г, вдень 40—80 г, ввечері 30—60 г. Приймати мед слід за 1 1/2—2 години до приймання їжі, або через 3 години після їди.

Дітям слід давати мед по чайній ложці (приблизно по 30 г на день).

Приймати мед слід протягом 2 місяців.

Мед є легко засвоюваним воднорозчинним вуглеводом. Збільшення добової дози понад норму, запропоновану нами, може повести до перенасичення вуглеводами, що не може не відбитися на правильному функціонуванні інсулярного апарату підшлункової залози. Ми вважаємо, що при лікуванні медом треба враховувати поріг витривалості до вуглеводів і призначати його строго індивідуально. В цьому відношенні дозволимо собі навести схему регуляції цукру в крові, складену акад. О. В. Палладіним. Із схеми видно, що глюкоза, утворена при перетравлюванні вуглеводів їжі або та, що містилася в їжі, надходить у кров з кишечника; крім того, в кров може надходити глюкоза, утворена в організмі з білка, і, нарешті, глюкоза, утворена в печінці з глікогену. В свою чергу глюкоза крові використовується на утворення глікогену в печінці і м'язах та при окисленні в тканинах на перетворення в жири. Завдяки цим протилежним процесам вміст цукру в крові при нормальних умовах є сталим. Якщо ж ті чи інші процеси будуть порушені (наприклад, зменшиться секреція інсуліну) і вміст цукру в крові підвищиться, тобто настане гіперглікемія, то цукор виділятиметься нирками і настане глюкозурія.

Літературні вказівки (Д. Н. Бучинський, 1901; В. К. Лубо, 1902; С. П. Ходкевич і Л. Ф. Ларіна, 1947 та ін.), а також наші власні спостереження підтверджують недоцільність призначення великих доз меду.

Ідіосинкразія до бджолиного меду

Ідіосинкразія — це індивідуальна підвищена чутливість організму на незначні діяння або подразнення. Розрізняють ідіосинкразію до харчових продуктів, наприклад, суниць, яєць, меду тощо, до медикаментів — йоду, брому, бджолиної отрути і пилку рослин та ін. Ідіосинкразія звичайно проявляється гострими приступами у вигляді загальної і місцевої реакцій у цілком здорових людей; у них підвищується температура тіла, з'являється нездужання, нудота, запаморочення і т. д. Найчастіше проявляється ідіосинкразія на шкірі (кропив'яний висип, екзема), в дихальних шляхах (бронхіальна астма, задишка), в шлунково-кишковому тракті (блювання, понос). У людей, особливо в дитячому віці, іноді відмічається ідіосинкразія до бджолиного меду: від чайної ложки меду з'являється кропив'янка, розлади шлунково-кишкового тракту і т. д.

Ряд дослідників