Читати книгу - "Будь моїм, Тома Глубокова"

- Ебать, я зараз залпом вип'ю віскарь і точно зіпсую свято, не починай, - Льоша сунув руки в кишені. - Я ледве чую сьогодні після вересків і скандалів Олі та її матері.

- Знову? - здивувався Саша.

- Так, обіцяла ж більше без єблі мізків, - згадує Віт.

Город тільки ледь чутно стогне і залпом махнув порцію віскі зі столу.

- Не дав грошей на новий салон. Краще вкладу в твій новий проект, Кір, ніж знову дам їм. Ну, їх нахуй, нічого вже не хочу.

Я переглянувся з Сашею і ми явно подумали про одне і те ж. Точніше, про одну дівчину. Я непомітно киваю, мовляв, заїду, дізнаюся, а він коротко посміхнувся. Досі розуміємо один одного без слів.

- А Лілія красуня, - Віт посміхнувся. - Гарна партія, - друг випив трохи алкоголю.

- Так, я теж це помітив, що вона гарна, - пропускаю другу частину його висловлювання. - Але вона дуже не хотіла їхати сюди. Ви тоді перевершили всі наші пиятики, - сміюся. Трохи брешу, щоб зберегти її невинний і скромний образ. І слідує логічне запитання:

- Ви хоча б спали? - Гриша посміхається. - Або зберігаєте один одного до весілля?

- А ось це не ваша справа вже. Я ж не лізу у ваші стосунки, - з'їжджаю з теми. До нас підходять кілька знайомих, один з них чіпляє мене. Так і обриваємо наше спілкування, відволікаючись на не менш важливі розмови.

Ледве вирішу кілька питаннячок і відвезу скромняшку на побачення. Хочу з нею провести час.