Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

Почувши за столом гомін, я прочитала слова чоловіка.

«Чому Ви досі тут, Даріє? Хіба Ви ще не зрозуміли, що знаходитися поруч зі мною небезпечно? Вам потрібні гроші? Я Вам їх дам».

Навіть знає моє ім'я.

— Мені потрібна робота, а не гроші, мілорде.

«Я можу влаштувати Вас до однієї знайомої родини. Це дуже знатні та заможні люди. До слуг ставляться добре. Дам Вам рекомендації. Але Ви будете у безпеці. Тут не місце ні для Вас, ні для кого б там не було».

— Я вам не підходжу? - трохи схиливши голову, спитала я, чекаючи щирої відповіді від чоловіка. Він чомусь довго роздумував над відповіддю.

"Не підходите".

— Чому?

Граф заплющив очі, глибоко зітхнув і похитав головою. Потім він перевів погляд у вікно і знову замовк.

— Я не підходжу Вам, як служниця, мілорде, чи справа в небезпеці поряд з Вами?

«Ви не вважаєте мене божевільним, Даріє. Але помиляєтесь. Я можу контролювати лише частину викидів магії. Лише частину! І не завжди вдало. Я дійсно хворий, і Ви повинні це зрозуміти. І піти».

Я замислилась над його словами. Але не встигла нічого відповісти, як граф продовжив:

«Вчора я не контролював себе. Вчора Ви могли померти. Я не бажав Вам зла. Але те, що сталося вчора, може не повторитись завтра. І я можу вбити Вас. Тому я наполягаю на тому, щоб Ви покинули мій дім».

— Вибачте, мілорде, але я не піду.

Знайомтесь, граф Вітор де Лівон.