Читати книгу - "Чотири шаблі"

href=#anotelink169>обратно) 170

Ідеться про Йозефа-Клеменса Пілсудського (5.12.1867, Зулов, Польща, Російська імперія — 12.05.1935, Варшава), польського державного діяча, маршала, лідера Польської соціалістичної партії, організатора таємних антиросійських об'єднань на території Галичини, в'язня царських таборів (1887–1892). Під час Першої світової війни він підтримував Австро-Угорщину, виборюючи незалежність Польщі. У 1918 році Пілсудський став першим главою польського уряду. З 1926 року він був прем'єр-міністром та міністром оборони Польщі.

(обратно) 171

Ідеться про посушливий район у північній і центральній Чилі. Це територія військових суперечок поміж Чилі, Перу та Болівією, оскільки тут містяться головні світові запаси селітри, яка тривалий час вважалася єдиною сировиною для виготовлення пороху.

(обратно) 172

Очевидно, Яновський має на увазі Федора Андрійовича Сергеева, «товариша Артема» (19.03.1883, Глєбово, Курська губернія, Російська імперія — 24.07 1921, Тульська губернія, РСФСР), російського революціонера, радянського політичного діяча, члена РСДРП із 1901 року, засновника Донецько-Криворізької республіки, другого голову всеукраїнського ЦВРК.

(обратно) 173

Тут ідеться про Петра Миколайовича Врангеля (27.08.1878, Новолександрівськ, Литва — 25.04.1928, Брюссель), відомого російського воєначальника, нащадка старовинного німецького роду, барона, одного із лідерів антибільшовицького руху під час громадянської війни. У період Першої світової війни він командував козачою дивізією; після більшовицького перевороту 1917 року приєднався до «білих» сил генерала А. І. Денікіна. Його війська в 1919 році захопили Царицин (нині Волгоград), а в 1920-му він як головнокомандувач Білої армії розпочинає наступ на Україну, який, однак, закінчується відступом до Криму, а затим еміграцією до Константинополя.

(обратно) 174

Тут ідеться про Олександра Васильовича Колчака (16.11.1874, Петербург — 7.02.1920, поблизу Іркутська), російського морського офіцера, адмірала, політичного лідера, командувача Чорноморським флотом. Коли в 1918 році в Омську відбувся державний переворот, Колчака оголошують Верховним правителем російської держави та Верховним головнокомандувачем. Під його керівництвом починається антибільшовицький наступ у Сибіру, що закінчується зрадою чехословацького корпусу, передачею адмірала Іркутському військово-революційному комітету, який прийняв постанову про його розстріл.

(обратно) 175

Гирилиця — вервечка, низка.

(обратно) 176

Ідеться про Гебхарда-Леберехта Блюхера (16.12.1742, Росток — 12.09., Крибловиць, Сілезія), прусського воєначальника, князя фон Вальштатта, який відзначився у війні із Францією 1793–1794 років і в наполеонівських війнах. У 1815 році його сумісні дії із герцогом Веллінгтоном забезпечили перемогу над Наполеоном при Ватерлоо.

(обратно) 177

Август Вільґельм Антон Нейдґардт фон Гнейзенау (22.10.1760, Шилцау, Саксонія — 23.08.1831, Позен, Пруссія (зараз Познань, Польща), відомий прусський воєначальник і воєнний реформатор, що став ініціатором міжнародного протистояння Наполеону. У 1806 році після поразки Пруссії у війні із Францією він разом із Г. фон Шарнхорстом провів кардинальні реформи у прусській армії. Гнейзенау як начальник штабу Г. фон Блюхера, пізніше — фактичний командувач прусської армії був одним із тих, хто привів союзників до перемоги при Ватерлоо.

(обратно) 178

Тут ідеться про Артура Уелслі Веллінгтона (1.05.1769, Дублін — 14.09.1852, замок Уолмер, Кент, Англія), англійського графа, воєначальника. Одержавши декілька блискучих перемог у 1796 році в Індії, він бере участь у наполеонівських війнах, блискуче командуючи британськими військами. Веллінґгон завдав французам поразки в Португалії та в Іспанії, увійшов до Франції, за що одержав звання фельдмаршала й титул герцога. Він виявив виняткову мужність у битві при Ватерлоо, за що став однією із найбільш шанованих у Європі особистостей. Після падіння Наполеона Веллінґгон командував окупаційною армією у Франції.

(обратно) 179

Ідеться про Михайла Васильовича Фрунзе (21.01.1885, Пішпек, Семирєченська обл. — 31.10.1925, Москва), радянського військового й політичного діяча, військового теоретика. Під час громадянської війни 1918–1921 років він очолював війська Східного, Туркестанського та Південного фронтів. Завдав поразки О. В. Колчаку та П. Н. Врангелю. У 1925 році Фрунзе змінив Л. Д. Троцького на посту голови Реввійськради СРСР і наркома з військових і морських справ. Його знали як автора «унітарної військової доктрини».

(обратно) 180

Ідеться про Чарлза Вільяма Сіменса (справжнє ім'я Карл Вільгельм) (4.04.1823, Лент, Пруссія — 19.11.1883, Лондон, Великобританія), сера, інженера-винахідника. В 1844 році він емігрував до Англії. 1861 року запатентував мартенівську піч, тим самим витіснивши з чорної металургії процес Бессемера. Сіменс відомий у сфері виробництва сталевих кабелів і телеграфа; він заснував компанію, яка в 1866 році проклала перший атлантичний кабель. Троє його братів, що залишилися в Німеччині, створили в 1845 році в Берліні першу компанію, яка виросла в могутнього постачальника електрообладнання, комп'ютерних систем, мікрохвильових установок, мобільних телефонів та медичного обладнання.

(обратно) 181

Тут П'єр-Еміль Мартен (1824–1915), французький промисловець, який у 1867 році почав виплавляти сталь за технологією Сіменса в рефлекторній печі із чавуну, сталевого лому та руди. З часом у більшості індустріальних країн цю технологію витіснили киснево-конверторні та електроплавильні процеси.

(обратно)
Оглавление Юрій Яновський ЧОТИРИ ШАБЛІ ПЕРЕДМОВА Силуети бездонної енігматичності ОПОВІДАННЯ   Роман Ma[68]     1. Ma     2. Рубан