Читати книгу - "Українська Національна Армія. Матеріяли до історії"

Редакція відповіла:

«Русскій народ — одін. Остальниє народи Росії — народності, населеніе Росії — русскіе люді».

Після цього нічого дивного немає, що новоявлений «вождь» А. А. Власов завжди виступав від імени «Народов Росії», не рахуючись з тим, бажають вони того чи ні.

В одній із своїх промов А. А. Власов сказав:

«Тільки війна дала можливість керівним силам народів Росії вирватись з-під гніту сталінської тиранії і знайти умови, що захищають їх від большевицького терору та дають можливість провести величезну роботу по об'єднанню антибольшевицьких сил».

Не говорить А. А. Власов тільки про те, що, звільнившись від большевицького терору, ті народи потрапили під терор німецький.

Далі йде «істина» про те, що: «Розпиленість між антибольшевицькими силами не посилює позиції ворогів большевизму, а послаблює». І далі твердить, що «об'єднання» цих сил має бути тільки довкола т. зв. «Комітету».

Звертаючись у своїй промові до німецького народу, А. А. Власов говорив:

«Сьогодні ми можемо завірити фюрера і весь німецький народ, що в їх важкій боротьбі проти запеклого ворога всіх народів — большевизму народи Росії є вірними союзниками німців і ніколи не складуть зброї, а підуть плече в плече з ними до повної перемоги».

Пророкуючи аж таке «братерство» між народами Росії і німцями, А. А. Власов помилявся, коли думав, що німці не «відчувають» того в «повній мірі» на Україні. Та ще й від «народності», яка, за словами «Андрея Андреєвіча» теж належить до «руского освободітєльного двіженія».

Чи А. А. Власов і його штаб на чолі з генерал-лейтенантом Жілєнковим «боролися» тілько проти большевизму?

В інтерв'ю з іноземними журналістами Г. Жілєнков сказав:

«Взявши на себе важке завдання в боротьбі проти большевизму, що знайшов допомогу в імперіалістичних Сполучених Штатах Америки й Англії, Німеччина здійснює справу захисту всіх народів, всіх культур і цивілізацій».

Отже, вбачаючи в Америці й Англії запеклих ворогів «всіх культур», Г. Жілєнков разом з А. А. Власовим посилають війська «РОА» в більшості не на Східний фронт проти большевизму, а на Західній — проти Англії, Франції й Америки.

Про майбутню «дружбу» російського й німецького народів А. А. Власов пророкував:

«Ненависть між народами Росії й німецьким народом недовговічна. Вона зникне, тому що наш союз побудований на історичній однозгідності, на економічній і географічній необхідності».

Як бачимо, «союз» А. А. Власова сягає в російську історію часів Катерини II, Петра І й інших расійських царів-імперіалістів. Отже, що той новітній німецько-російський «союз» міг принести поневоленим народам Росії, а зокрема народові українському? Нічого, крім нових кайданів.

В зустрічі з Г. Жілєнковим один іноземний кореспондент запитав:

«На яких основах задумана співпраця російського визвольного руху з іншими народами, що підкорені большевизмом?»

Жілєнков відповів:

«На основі признання рівноправности всіх народів, що населяють територію Совєтського Союзу. На основі признання права за кожним народом вирішувати свою долю аж до свого державного відокремлення. На основі права кожному народові жити й працювати на землі своїх предків і розвивати свою національну культуру».

Добре сказано! Ніби вичитано із сталінської конституції.

А як насправді виглядала співпраця «народів» у «Руском Освободітєльном Двіженії»?

Ми вже згадували, що «Рускоє Освободітєльноє Двіженіє» від початку й до кінця було витвором німців. Про те, що власовський рух зародився в гітлерівських кабінетах, промовляють слова самого А. А. Власова:

«Під час мого побачення з державним міністром Гіммлером, на нашій довготривалій приязній розмові, що проходила в дусі взаємного розуміння і що торкається всіх питань щасливого майбутнього народів Росії, я сказав...» і т. п.

«Рускоє Освободітєльноє Двіженіє» виникло штучно, на чужій землі. Російський народ не вилонив із себе під час німецько-большевицької війни ні помітної постаті, ні політичної організації, яка б повела за собою змучену большевицькими експериментами російську націю проти сталінської тиранії, а одночасно й проти німецького імперіалізму. Російська нація лишилась вірною большевизму, або пішла на службу німецького фашизму.

Хто ж був А. А. Власов і чи мав він право виступати від імени російського народу, не говорячи вже про його «опіку» над усіма іншими народами СССР?

Життєпис А. А. Власова розповідає:

«В дні революції 1917 року він завзятий вояк, патріот совєтської „родіни“, займає високі пости в червоній армії. Під час німецько-совєтської війни командує большевицькими корпусами, бригадами, завзято бореться „за родіну, за Сталіна“. У 1941 році А. А. Власов, як командир 4-го мотомех. корпусу (м. Львів), приймає на себе перші удари німців. Потім він командувач 37-ої Армії в обороні Києва».

В газеті написано, що А. А. Власов два місяці обороняв Київ і з винятковим «іскуством» вивів свої війська з оточення.

Як відомо, під Києвом німці взяли в полон більше 600 тисяч совєтського війська!

Чи не цей факт є «воєнним іскуством» А. А. Власова?! Потім А. А. Власов на чолі 20-ї армії боронить Москву. За оборону Москви він дістає нагороду: орден Червоного Прапора і звання генерал-лейтенанта. Взимку 1941 року А. А. Власова призначено заступником командувача Волховського фронту. Тільки тут, потрапивши в німецьке оточення і, очевидно, не маючи змоги втекти на літаку, як це він робив раніше, А. А. Власов «прозрів».

Тільки тепер він запитав себе: «Почему так ненужно гібнут русскіе люді в етой войне?»

Потім А. А. Власов опинився в німецькому полоні. Тут він «блискавично перероджується» на запеклого ворога большевизму і, підхоплений німцями, організовує «русскіх людей» знову на загибель, але цим разом за «Свободную Расєю».

Такий шлях А. А. Власова від большевицького патріота до «вождя» всіх поневолених большевизмом народів.

«Власовщина», «Комітет Освобожденія Народов Росії» і «РОА» були створені в Німеччині й на теренах, підвладних німцям. Всі ці «двіженія» не мали ніякого відношення до визвольної боротьби українського народу в Україні. Отже, все, що мало відношення до «власовщини» з українського боку, впливів не мало і не могло мати на український визвольний рух. Визвольна боротьба українського народу була керована підпільним проводом ОУН, що мав свою власну, ні від кого не залежну, політичну й тактичну лінію. Отже, все, що в наступних розділах стосуватиметься відносин між українцями й росіянами, не мало жодного зв'язку з подіями в Україні.

ЗАСНУВАННЯ

«КОМІТЄТА ОСВОБОЖДЄНІЯ НАРОДОВ РОСІЇ»

В попередніх розділах ми подали причини, що