Читати книгу - "Химерники. Влада народу, Андрій Касьянюк"

Так, ця дівчина сподобалася Чіпці: вона вельми вродлива та вабить парубка. Але ж, навряд чи наслідник гетьмана зможе обрати собі наречену. Тож, нащо починати якісь стосунки, якщо вони приречені? І він страждатиме, і вона.

Тож, хай той парубок її добивається, якщо йому хочеться. Чіпка же не хоче заважати їхньому щастю, якщо вони захочуть і зможуть його побудувати.

Та й… те, що ця дівчина сподобалася йому зовнішнє, ще далеко не означає, що вона сподобається йому внутрішнє. А це, як на думку Чіпки, найголовніше. Тож тим більше не вартує розпочинати щось виключно через красу.

– Добре, пані царицю, – Чіпка, вже з якимось внутрішнім спокоєм, повернув погляд до красуні, усміхнувся їй, та сказав: – Бажаю гарного царювання. Непроста це справа, ох не проста, – він по-доброму розсміявся, та, кивнувши на прощання, пішов з майданчика на дорогу.

– Із днем народження, пане Чіпку! – вигукнула дівчина у спину парубка.

– Дякую! – відповів Чіпка, не обертаючись.

Замість цього він йшов далі.

Ситуація насправді не засмутила парубка. Навпаки – він вийшов із неї з радістю від невеличкого спілкування з красунею. Вийшов, та пішов далі розважатися. А тепер ще й з квасом!

«Розважатися треба так, немов це твій останній день», – хмикнув молодий козак.