Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

24 Глава

Арнольд
Знову на ті ж граблі! Як я міг так розслабитися і прогаяти, що ця погань здатна на все. Зовсім втратив пильність та контроль за ситуацією. Чортівка вміє володіти своїм тілом, яке є ідеальним знаряддям знесення голови.
Аааа. Уб'ю дрібну сучку! Ледь прийшов до тями. Вирубала мене одним ударом скляної пляшки. Зараз, як ідіот лежу з перебіентованою головою, на мене дивиться лікар і дивується, як я так швидко прийшов до тями. О, диво?! Ні! Просто я дуже люблю життя! А воно мене.
Знищу погань! Сама ж танула і текла піді мною. Я міг перетворити її вперше на справжню казку, повну насолоди, а тепер перетворю її життя на пекло. І наступного разу я не буду таким терплячим і стриманим. Поїзд виїхав, Зоя. Виїхав!
Тільки на другу добу прийшов до тями.

- Вам пощастило. Удар пройшовся побіжно. Якби на сантиметр ближче, Ви б уже не змогли зі мною говорити, дихати і взагалі щось робити. Я розумію – веселощі, клуб, дівчата, але треба бути обережнішим.

- Не вчіть мене розуму. Ви ж не кіт вчений! Лише лікар. Так ось – лікуйте, а не вчіть, пане лікарю.

- Молода людина. Ви знаєте всю серйозність ситуації? Ви могли втратити життя. Зрозуміло, що під впливом алкоголю Ви не сильно й розуміли, що відбувається. Але ..

- Хто мене привіз сюди?

- Швидка допомога.

- Хто викликав швидку?

- Я не знаю. У Вас сильна гематома, з неї просочується рідина. Але це не смертельно. Небезпеки для життя немає.

- Я й так це знаю.

- За кілька днів ми вас випишемо. Голова не крутиться, не нудить вас?

- Ні, лікарю. Все в порядку.- Ваша сестра в коридорі чекає. Чи можна покликати?
Ось Елю я зараз не хотів бачити. Цілковито.
Але я не встиг подумати, вона вже залетіла до палати з мученим обличчям.

- О Боже. Арні! Я так переживала за тебе. Я цю погань вважала подругою!

- Ти про що?

- Що означає про що? Про Зою. Не така вона й гарна дівчинка. Маєш рацію ти виявився.

- Звідки ти дізналася, що то вона?

– Ну, я здогадалася. Вона ж думала, що це ти їй ті повідомлення писав, і склала все. Це вона так доклала тебе? Її за це посадити треба. Замах на людину. Ні, навмисне завдання тілесних каліцтв.

- Я сам розберуся з нею. Не лізь. Це стосується лише нас двох.

- Арні. Вона ж.

- Не лізь! Я все сказав.

- Так, вона гарне дівчисько. Але не мала жодного права чинити так із тобою. То ногу ножем, то голову пляшкою. Наступного разу впритул вистрілить із пістолета?

- Ель. Закрили тему. Ти спілкувалася із Зоєю після того, як я потрапив сюди?

– Ні.

- А можеш засунути свою гордість та злість в одне місце та набрати її. Я хочу дізнатись, де вона. Чи не втекла з міста?

- Для початку я мушу взяти себе в руки. Та й навряд чи вона мені зізнається. Ми вже не такі подруги. До речі, через тебе.

- Спробуй. Дізнайся, де вона. Чи не з'їхала зі орендованої квартири, чи танцює в тому клубі. Можеш навіть не особисто в неї.
Хоч я був переконаний, що шукати її тепер доведеться довго і нудно. Вона ж не самогубець, щоб траплятися знову на моєму шляху? А ось тепер я точно не даю цієї крихти в спокої. Трахну, коли знайду. Без прелюдій та ніжності. Жорстко.

- Арні.Тобі вона так сильно знесла голову?
О, навіть не уявляєш, сестричка! Наскільки сильно.

– Ні. Хочу провчити. Але лише своїми методами. Іноді є речі гірші за в'язницю. Навіть цікаво, на що вона погодиться, щоб уникнути покарання?

– Я спробую, але впевнена, що я вже в неї у чорному списку. Я принесла тобі фруктів.

- Поклади на тумбочку.

- Арні, у тебе нічого не болить? Чи не нудить?

- Все в порядку. Не переживай. Я сильний.

- Ти найкращий, Арні, - нахиляється, щоб мене обійняти.
Я у відповідь обіймаю її і цілую в щічку. Шкідлива сестричка, але найулюбленіша.
Відразу згадалися слова Зої про те, що Елю хотіли згвалтувати. І в грудях щось закололо.

- Зоя тебе справді врятувала від зґвалтування?

- Арні.

- Ні, Елю. Я хочу знати правду. Ти сказала, що вони чіплялися до тебе. Але причеплення, і спроба зґвалтування – різні речі.

– Я не хочу про це згадувати. Мені не приємно, - сестричка опустила свій погляд у підлогу.

- Я розумію, але їх треба покарати. Випишусь, і займуся цим питанням.

- Не треба. Ти полетиш, а мені тут жити. А раптом вони знову? Нічого не сталося!

- Еля.

- Обіцяй, що нічого не вдієш? Прошу тебе. Вони були просто під кайфом. Та й я, мабуть, сама спровокувала.

- Вже шукаєш їм виправдання?

– Ні, просто хочу забути все. І не згадувати більше. Впевнена, що у моєму житті ще з'явиться справжній чоловік.

– Саме так і буде. Просто не поспішай ставати дорослою, Ель.

- Дякую, Арні. Я постараюся дізнатися про все, - прощається і виходить з палати.
Я прикриваю очі і знову прокручую в пам'яті те, що діялося у віпі. Вона була солодка, податлива і ласкава кішечка. Але ніколи не варто недооцінювати свого ворога, яким би сексуальним він не був. Що ж, урок я засвоїв. І безперечно зробив висновок. З нетерпінням чекаю на нашу зустріч, кися. Втретє ти від мене вже не втечеш!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно