Читати книгу - "Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає"

Вона пропонує використовувати якомога більш наворочене спорядження для компенсації труднощів реалізації мети проекту. Коли японець виходить в океан порибалити, він купує костюм і взуття з технологією ґортекс[26]. Найкращі вудлище і котушку, яка електронним способом визначає довжину розмотаної волосіні. До волосіні причеплений мікроскопічний гачок, який спочатку викликає подив. Пояснення знаходиться швидко. Риба, на яку він розрахований, настільки маленька, що великий гачок просто не поміститься до її рота. До того ж на волосінь чіпляють великі тягарці й у воду випускають багато маленьких креветок як приманку. Здобиччю є дрібна рибчина, здобута важкими снастями і важкою працею. Процес марудний. Риболовля — серйозна праця на хиткому судні. Здавалося б, що метою проекту є вдосталь наловленої риби, та про це навіть не йдеться. Утім, рибалки щасливі.

Пояснення цьому таке: японський рибалка знає, що риба незаконно виловлена вже давним-давно і на солідну здобич йому годі й чекати. Цей факт можна прийняти. Тепер лишилося зімітувати риболовлю і зробити вигляд, що ти дійсно займаєшся серйозною справою. Йдеться про перебільшення і дезінформування. Потрібно ввести себе в оману, уявляючи, що ти дійсно ловиш рибу, хоча насправді ти всього-на-всього виставляєш напоказ свої снасті, мочиш волосінь у солоній воді та проводиш час із друзями. Перебільшення наводить на думку про рибу, варту всієї вигадки, рибу, якою можна похизуватися не тільки перед дружиною та малими дітьми. Здається, методика працює добре й усім приносить щастя.

Проекти надають життю сенсу. Фраза загальна, хоча навряд чи хто здатен пояснити, що вона означає. З якого такого дива мова раптом зайшла про сенс? Можливо, мається на увазі якийсь важливий досвід. Це знову ж таки не може бути не чим іншим, як звеличенням еґо. Чим іще це могло би бути? Якщо братися за вишукані та важливі проекти, еґо визначатиме себе відповідно до них і ростиме. Ставатиме більшим, ніж раніше, а також вагомішим. Це можна потрактувати також таким чином, що за рахунок проектів еґо отримує можливість говорити про себе більше і голосніше, чим указує на свою значущість. Однак еґо, про яке є що розповісти, вочевидь більше, ніж те, про яке легко змовчати.

Життя пересічної людини цілком беззмістовне. Однаково, як вона живе і вмирає. Але з цим погоджується лише людина в глибокій депресії. Їй необхідно надати своєму життю значення і заодно звеличити своє еґо, інакше їй загрожує загибель. Ніхто не здатен взяти й визнати, що його життя рутинне, звичне та зосереджене на процесах. Муки та клопоти завжди становлять частину нас, але цього не досить. І перед лицем необхідності себе дозволено обманювати. Так говорить моральний закон.

Потрібно подумати про те, що нові проекти вже стукають у двері, а старі завершені настільки добре, наскільки можливо. Є причини для оптимізму. Теорія таємної змови — помічна порада. «Жертва нещасливих обставин» — теж рекомендований метод. Діло не йде, причина в інших. Вони не розуміють твого справжнього призначення і майстерності твоїх намагань. Не розуміють, не сприяють і не пропонують ніякої підтримки. Найгірше — це, звичайно, таємна змова проти тебе. Інші формують кліку, і тобі з ними заказано. Дивляться на тебе з-за рогу і не погоджуються долучити тебе до своїх кіл. Може бути так, що вони хочуть, але от один проти. Він твій ворог, який взяв собі за життєву мету знищити твої найкращі проекти та перетворити тебе на жертву безкінечних трудівничих процесів. Ти нічого не міг вдіяти — ось причина марності твого беззмістовного життя.

Коли дослідник подає заявку на грант, у комісії завжди присутній той один, хто заперечує без поважної причини. Якщо робиш спробу щось опублікувати, друзі журналіста завжди тебе випереджають. Критики не розуміють, бо дурні. Особливо добре це діє у культурній журналістиці Turun sanomat. Колись давно у Турку жартували, що є лише одна спортивна газета, яка публікує повідомлення про смерть. Потім вона додала розділ про культуру. У тебе зовсім немає надії на успіх твого опублікованого проекту, а без нього твоє еґо за відсутності поживи зсихається.

Нещасливі обставини — гарна відмовка. Ти б вивчився на маґістра уже давним-давно, але твоя бабуся захворіла. Як у когось тільки язик повернеться вказати на те, що ти повільний і неенергійний, якщо в дитинстві у тебе були такі жалюгідні сімейні умови. Батька ніколи не було вдома, а коли й був, то постійно пиячив. Твоя сестра була крикливою тиранкою, в результаті чого перебирала на себе всю увагу. Ти ніколи не мав ані грошей, ані стимулів. Взагалі дивує, як тобі вдалося так далеко просунутися. Ти дійсно справився в рази краще, ніж будь-хто має право припустити. Ти пишаєшся собою, і цього може бути достатньо. За кращих умов ти б уже був доктором наук.

Дослідники застосовують це чудове правило скрутних обставин творчо. Але воно годиться і для інших. Вони цілком правильно міркують, що спочатку треба отримати грант та інші нагороди, а вже тоді братися за якесь значуще дослідження. Обставини повинні бути приведені до ладу. Жодного навчання до слушного часу. У будь-якому разі, навчання — процес. Пристойний робочий кабінет є необхідністю, найкраще вікнастий, аби до кімнати потрапляло сонячне світло. Воно звеселяє і додає креативності. Стипендія повинна бути багаторічною, щоб бідність не терзала ні душі, ні тіла. І ніякого стеження, воно тільки пригнічує творчу людину. Злі язики й підозріливі погляди завдають шкоди, і було б добре отримати гарантію, що з ними буде покінчено. А після цього до праці — реалізовувати творчий дослідницький проект. Якщо робота просувається, це твоя власна заслуга. Ти ж той, хто написав ті сторінки. Якщо не просувається, обставини кепські. Ніхто не впорався б краще. Отож, підвалини щастя закладено. Еґо панцероване супроти тяжкої долі.

Коли результат проекту в руках, він грандіозний. Ця думка обов’язкова для звеличення еґо. Добре виконаний значущий проект заново визначає еґо і збільшує його в розмірі. У багатьох сконцентрованих на проектах людей еґо виростає до непомірних і нестерпних розмірів. Вони в усьому найкращі, фантастичні виконавці та гідні заздрості умільці. Їхні проекти найперші та найважливіші. Вони майстри своєї справи, й іншим найкраще це визнати. А якщо оточення цього не визнає, це означає одне — воно складається із заздрісних невдах, яких не можна сприймати серйозно. Вони роблять, що можуть, для розносу переможця, однак це не стає на заваді, бо правда однаково відома.

Таке звеличення еґо типове для багатьох дійсно успішних людей. Вони нестерпні. Якщо так, питання навряд чи постало випадково. Власники великого еґо краще дають собі раду в світі, ніж нещасливі та пригнічені бідолахи. Великі