Читати книгу - "Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У нас справи з ракетами такі ж, як і в ковбасному виробництві.
4
Питання про взаємодію стратегічних сил у ході можливого розгрому Америки Головком РВСП Маршал Радянського Союзу Москаленко міг би обговорювати у своєму штабі, запросивши для розмови Головкома ВПС і Головкома ВМФ.
Але Маршал Радянського Союзу Москаленко вирішив сам відвідати колег.
Перший візит до Головкома ВПС Головного маршала авіації Вершиніна.
Ситуація відкрилася вельми сумна. В американців є стратегічний бомбардувальник Б-52. Він може нести 30 тон звичайних бомб або кілька ядерних. Цих бомбардувальників у Америці більше ніж сімсот. Відпрацьоване дозаправлення в повітрі. Тому вони можуть злітати зі своєї території, бомбардувати Союз і повертатися в Америку. Крім того, і це головне, - у них бази навколо Радянського Союзу: у Великобританії, Німеччині, Іспанії, Греції, Туреччині, в країнах Азії, на островах Тихого океану. При загрозі нападу вони можуть стратегічну авіацію розосередити по всій території Америки, а можуть тримати на передових базах.
Стратегічний бомбардувальник Б-52.
Крім цього в американців є середній стратегічний бомбардувальник Б-47. 1260 машин. Плюс 300 в резерві на консервації і ще 300 для виконання інших функцій, розвідки і так далі. Вони можуть бомбардувати з аеродромів Європи або Азії, або прилетіти з Америки, дозаправитися в якій-небудь Туреччині чи Гренландії, відбомбитися і повернутися додому.
Середній стратегічний бомбардувальник Б-47.
Крім того, в них прийнято на озброєння перший у світі надзвуковий стратегічний бомбардувальник Б-58. Швидкість - дві швидкості звуку. Несе заряд потужністю три мегатони. Це не все. Стратегічна авіація є й у Великобританії. До цього треба додати, що американці та їх союзники можуть нас бомбардувати своєю тактичною авіацією зі своїх баз в Європі та Азії, їм через океан літати не треба. Наша тактична авіація буде діяти проти них на континентах. Але в Америку через океани вона не літає.
- Що в нас проти Америки?
- У нас прийняті на озброєння два важкі стратегічні бомбардувальники: ЗМ Мясищева і Ту-95 Туполєва. Характеристики приблизно однакові.
У жовтні 1962 року до Америки могли дотягнути два типи радянських важких стратегічних бомбардувальників: ЗМ Мясищева (на знімку вгорі) і Ту-95 Туполева (на знімку внизу), обидва літали на дозвукових швидкостях. За різними оцінками, їх у той момент (у варіанті носіїв ядерної зброї) було від 68 до 152 машин. Стеля - 12 тисяч метрів, ймовірність прорватися через систему ППО США - нульова.
- Навіщо мати одночасно два важкі стратегічні бомбардувальники різної конструкції, але з приблизно однаковими характеристиками?
- Тому, що немає одного доброго. Недоліки одного компенсуємо перевагами іншого. І навпаки.
- Скільки їх у тебе?
- Частина випущених літаків переобладнані в далекі розвідники, заправники, літальні лабораторії. Власне носіїв ядерної зброї, обладнаних дозаправленням, здатних дотягнути до Америки і повернутися, 48 Ту-95 і 29 ЗМ.
- Яка ймовірність пробитися через систему ППО?
- Ніяка. Американський Б-52 має практичну стелю 16 тисяч метрів. У нас - 12 тисяч. Вони летять до нас з короткої відстані під прикриттям винищувачів. Нам же доводиться покривати міжконтинентальну дальність без прикриття. Як тільки відходимо від своїх берегів, як тільки йдемо над нейтральними водами, прилаштовуються винищувачі то Америки, то Британії, то Канади.
- Виходить, від стратегічної авіації я особливої допомоги не очікую?
- Виходить так. Вся надія на наші міжконтинентальні ракети. Слава Богу, вони у нас добрі та їх у нас багато.
5
Другий візит - до Головнокомандувача Військово-Морського Флоту адмірала Горшкова.
- Чим супостат з моря може завдати удару по нашій країні?
Зітхнув адмірал Горшков:
- У них атомний ракетний підводний човен «Джордж Вашингтон» вийшов на бойове чергування.
У 1960 році вийшов на бойове чергування перший американський атомний ракетний підводний човен «Джордж Вашингтон». Він ніс 16 ракет «Поларіс» на твердому паливі дальністю 2200 км, період без обслуговування 1,5 року, підводний старт, готовність до пуску 1 хвилина.
- А в нас?
- Наш перший атомний підводний човен з ракетами проходить заводські й державні випробування.
- Як звуть його?
- К-19.
У момент Карибської кризи в СРСР було п'ять атомних ракетних підводних човнів проекту 658, на кожному по три рідинні ракети 4К50 дальністю 600 км, з надводним стартом. Але один з них, К-19, після аварії реактора перебував у ремонті, інший, К-33, готувався стати на ремонт, його загнали в док на момент кризи. Залишалося три: К-16, К-40 і К-55. Для нанесення удару ці човни повинні були спливти біля берегів США - там, де панування авіації і флоту противника було переважним, - і після 15-20-хвилинної підготовки здійснити пуск ракет.
- Невже нічого цікавішого не придумали? У них човни названі гарними іменами, а в нас буквами й цифрами, як у зеків каторжного табору.
- У нас так прийнято.
- Ми трохи відстаємо, але зберігається зразкова рівність: один човен у них, один скоро буде у нас. Так?
- Ні, не так. Рівності немає. У них на човні 16 ракет, у нас три.
- Отже, в них п'ятиразова перевага.
- Знову ні. Наша ракета Р-13 має дальність 600 кілометрів, у них «Поларис» - 2200 кілометрів, вони вже почали випробування нової модифікації з дальністю 2800 кілометрів. У нас поки нічого близького не проглядається.
- А заряди?
- В нас у півтора рази потужніший. Зате в них точність у два рази вища при тому, що стріляють у три рази далі. На новому «Поларисі» заряд буде як у нас, але дальність у чотири рази більша і точність теж у чотири рази вища.
- Чим ще, Головком, порадуєш?
- У них підводний старт. Готовність до пуску - хвилина. У нас - надводний. Передстартова підготовка під водою 30 хвилин. Потім спливаємо і запускаємо ракети. На поверхні треба перебувати мінімум 12 хвилин... У безпосередній близькості від американського берега.
- Але й це не все?
- Не все. Через півтора року у них буде 9 атомних ракетних човнів, у нас - п'ять. У них на дев'яти човнах 144 ракети, у нас
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)», після закриття браузера.