Читати книгу - "Час кохати, Ерін Кас "

— Хух, — злітає з моїх вуст. Ноги ватяні, тіло палає, груди розриває від захвату. Це було щось таке… за межею реального.

— Йди, у тебе пара, — проводить долонею по обличчю. Шкодує? Стає образливо.

Хтось пробує відчинити двері, тому різко смикаю за ручку й вилітаю з аудиторії. Мчу звичним маршрутом на наступну пару. У голові безліч питань, серцебиття зашкалює, долоні спітніли. Це було шалено. Як ніколи гаряче. Захопливо. Нестримно. Поцілунок від якого зносить дах. Без перебільшень, найкращий поцілунок у моєму житті. Я завелась, хотілося ніколи це не припиняти. Жити у його обіймах, насолоджувати пристрасними дотиками. Він гарячий. Такий… офігенний.

Стукаю у двері, мугикаю вибачення й займаю своє місце. Аліна з підозрою слідкує за моїми незграбними рухами.

— Щось сталося? — питає тихо.

— Ні, — загальмовано хитаю головою. — З чого ти взяла? — у вічі подивитись не наважуюсь.

— Ти перезбуджена, — навіть не підозрює, як близько вона від правди, тільки сенс інший.

— Ні, просто спішила, — смикаю плечем, удаючи, що уважно слухаю викладачку. Вуста горять, тіло колотить, щоки печуть. Олександр мав рацію, цього не можна було робити, бо тепер, відчувши незрівнянні емоції, хочеться ще.

Після пари плетусь з дівчатами до їдальні. Вони теревенять про щось, сміються, а я досі знаходжусь в аудиторії. Притиснута до дверей своїм викладачем і палаю від його вимогливого поцілунку…

— Саш, ти де літаєш? — штовхає мене Ліза. — Що сталось? Мирон?

— Так, Мирон, — киваю на автоматі. А що я їм скажу?

— Посварилися? — Аліна також вірить у мою казку.

— Трішки, — відводжу очі.

— Нічого. Помиритесь. Він розтане від одного поцілунку, — сміється Ліза.  

— Угу, — киваю, відпиваючи каву.

— Мені от цікаво, що відчуває людина, яку так кохають? — вона уважно дивиться на мене, а я не можу зрозуміти сенс питання.

— Це… потрібно відчути, — знову ховаю очі у стакані з кавою.

— Ти літаєш, — приєднується до розмови Аліна. — Не ходиш, а париш над землею. Думаєш лише про нього, мрієш якомога швидше потрапити у його обійми. Притиснутись і нікуди не відпускати. Цілувати його аж до браку повітря у легенях. Бути одним цілим, — вона гучно зітхає, натякаючи на те, як сильно сумує за Юрою.

А я після її слів зависла ще більше. Це що ж виходить? Я закохалась?