Читати книгу - "Неможливий романс , Мартіна Зоріна"

На цей час Катерина працювала менеджером середньої ланки в консалтинговій фірмі свого батька. Вона брала участь в розбудові сімейного бізнесу та керувала кількома благодійними фондами своєї матері. Займалася фотографією та йогою і шалено любила подорожувати. Життя в Острозької було розписане по годинах, а майбутнє — спроєктовано до дрібниць. Навіть одруження із сином батькового партнера заплановано заздалегідь та відбудеться наступного року восени. А наші стосунки та короткі зустрічі — тимчасові. Й лише задля розваги та зняття стресу.

Катерина зняла із мене верхній одяг та провела до спальні. Тут панувала романтична атмосфера: звучала легка музика, навколо були розставлені свічки, а в повітрі витав солодкий аромат квітів. На комоді біля стіни знаходилась охолоджена пляшка з вином та два келихи. А ще тарілка із полуницею в шоколаді.

— Бачу, що ти готувалася, — мій погляд блукав по кімнаті й зупинився на обличчі Каті.

— Звичайно, — дівчина підштовхнула мене вперед й запропонувала присісти, — Ми ж домовлялися про зустріч.

Катерина лукаво усміхнулась й кількома жестами рук, розв’язала вузлик на поясі халату. І я зміг побачити спокусливий мереживний комплект спідньої білизни, котрий прекрасно підкреслював апетитні форми дівчини.

— Вина? — запропонувала Катерина.

— Можна.

Сьогодні я вирішив не сідати за кермо й скористатися послугами таксі. Якщо вже розслаблятися, то на повну. Напруження досі блукало по моєму тілу й було вкрай необхідно знайти йому вихід.

— Чудово. У мене є пляшечка французького. Нещодавно одна вдячна клієнтка подарувала. З самого Парижа привезла.

Французьке вино виявилось досить таки непоганим на смак. Відчувалися терпкі нотки винограду та легкий запах фрукту.

Катерина вже встигла скинути халатик й продефілювати, наче справжня модель, з тарілкою полуниці в руках. Присіла поруч й почала звабливо поїдати ягоди. Її погляд горів, а губи розпливалися в посмішці. Я уважно слідкував за її діями, поступово збуджуючись. Теплі хвилі жадання прокотилася по всьому тілу, зосередившись в одній точці внизу. А коли Катя припала губами до моїх вуст, напруга досягла свого апогею. Язик дівчини проник в мій рот, запрошуючи у свій світ.

Поцілунки були короткими та доволі запальними. Вони хвилювали й розбурхували кров. Руки самі ожили та вже блукали по фігурці дівчини, спускаючись щоразу нижче. Катерина лише тихесенько охала, вигинаючись в моїх обіймах. Захотілося всього і відразу.

— Ти якийсь напружений, — кокетливо мовила дівчина, розстібаючи гудзики на моїй сорочці.

— Що пропонуєш?

— Викинути непотріб із думок і довіритися мені, — її солодкий голосок проник у свідомість. Імпульси жадання продовжували атакувати моє тіло.

Я схопив дівчину за зап’ястя та потягнув на себе. Торкнувся рукою її шиї, плавно опускаючи долоню вниз, стягуючи бюстгальтер. Дівчина охнула й прикрила від задоволення очі. Через кілька секунд я зняв із себе сорочку. Вона полетіла на підлогу, а слідом за нею бюстгальтер та трусики Катерини.

***

 Після шаленого й пристрасного дійства Катерина відправилась до ванної кімнати, а я вирішив замовити їжу в одному із моїх улюблених ресторанів. За весь цей сумбурний день, я так і не зумів нормально ані пообідати, ані повечеряти. Їсти в цілковитій тиші не захотілося, і я вирішив залишитись.

— Ти залишаєшся? — Катерина вийшла із ванної в одному махровому рушнику. Її мокре волосся було розкидане по плечах.

Дівчина виглядала доволі привабливою та спокусливою, що в мені знову прокинулось бажання. А може воно нікуди не зникало?

— Так, і вже встиг замовити їжу.

Катерина здивовано припідняла рівно нафарбовану брівку й прикусила нижню губу.

— Зустрінеш кур'єра, поки я освіжусь? — Катя кивнула й мовчки підійшла до шафи-купе.

— Ось, тримай. — Вона жбурнула у мене рушника.

— Дякую.

Тепла вода струмками стікала по тілу, огортаючи його серпантином легкості та свіжості. Я опустив голову та впершись рукою в стіну, закрив очі. Напруження досі нікуди не зникло. Воно лише зачаїлося десь глибоко в душі й чекало моменту аби знову вистрілити. Тільки-но я закривав очі, як переді мною з’являвся образ сірої мишки з ліфта, змушуючи моє серце та тіло гарячково смикатися. Її шоколадні вири ввижалися мені повсюди, переслідуючи. Чому?

Я не розумів, що коїться із моїм мозком та моїми відчуттями. Все навколо здавалося не таким, як раніше. І це дратувало з кожною хвилиною все більше. Навіть розваги з Катериною не задовільнили мене. Попри те, що все було чудово, як зазвичай. Та навіть дівчина відчула мій незвичний стан. Вона образилась, хоча й не стала говорити про це. Однак, я бачив це невеличке розчарування та злість в її очах, коли ледь не назвав її чужим ім’ям.