Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

Перевіривши останню роботу студента я пішла робити каву. Голова гуділа від кількості тестів. Заваривши в турці каву, налила в улюблену чашку. Від задоволення прикрила очі, вдихнувши аромат кави з корицею.

— Мел, я вже вдома, - гукнула сестра з коридору.

Я так запрацювалася, що забула за час. Годиник показував п'яту годину.

— Привіт, сестричко. - Віталіна підійшла до мене і обняла.

— Ну як ти? Надіюся не сумувала тут без мене. Чим займалася всі вихідні? - тараторила вона безупину.

—Нічого цікавого, майже весь час просиділа за перевіркою тестів, - злукавила я. Про нашу з Алексом прогулянку розповідати не хотіла.

— Краще розповідай, як ти відсвяткувала? - швидко перевівши розмову спитала я.

— Мел, такого кайфу я давно не відчувала. Більшість часу ми з Риткою купалися і танцювали. А ще, я познайомилася з одним красивим хлопцем. Він навчається там же, що і я тільки на останньому курсі Трохи зверхній і пихатий, але як цілується,- від насолоди закотивши очі.

—Віто, не хочу тебе повчати, але будь обережна з своїми почуттями.

—Знаю Мел, я вже не маленька, - роздратовано відповіла вона. - Піду розкладу сумку і прийму душ.

Боже, як це все важко. Як мені правильно поводитися з нею і вберегти Віту від необдуманих вчинків, коли я і сама собі не можу дати ради.

— Мамусю, мені так тебе не вистачає, - шепотіла я в тишину, - не вистачає твоїх мудрих порад які ти завжди знаходила для кожної з нас.

Потрібно приготувати вечерю, а то за роботою про їжу забула. Щвидко нарізала м'ясо і овочі, вимила рис для плову.

—А чим тут так смачно пахне? - спитала Віта заходячи до кухні в халаті.

—Зараз побачиш, ще хвилин десять і вечеря буде готова.

Ми ще поговорили з Вітою на нейтральні теми, поїли і кожна з нас пішла відпочивати до своєї кімнати. Вже завтра почнеться важкий тиждень для мене, - подумала я.

Мій погляд зачепився за портрет Алекса. Взявши до рук, ще раз милуючись глянула і поклала до своєї папки з моїми малюнками.

Зранку з сестою швидко зібравшись поїли і побігли на маршрутку.

—Віталіно, я сьогодні буду пізно, надіюся ключі ти не забула, - при вході до університету спитала я.

—Зачекай зараз гляну, Мел.

Піднявши очі, я побачила, як Діма припершись до машини, неподалік, дивиться на нас з сестрою і хижо посміхається. Мені стало ніяково, тіло миттю вкрилося дрібними мурашками. Його погляд мене насторожував.

—Я знайшла, - помахавши ключами вимовила Віта.

Попрощавшись я піднялася до свого факультету.

Пів дня пройшли досить легко. Перекусивши нашвидкуруч з колегами кавою з канапками, які заздалегідь приготувала нам одна з них. Я швидко побігла на пари, до іншого факультету.

Ближче до авдиторії моє серце шалено гупало чи то від швидкої ходи, чи то від зустрічі з Алексом. Глибоко вдихнувши я зайшла до зали. Студенти, які щось голосно обговорювали миттю замовкли і розійшлися по партам.

—Доброго дня, студенти!

— Не такий він вже і добрий "ципа", - почав Дімон у звичній манері. - Якщо ти звалиш з пар, ось тоді він і справді стане добрим.

— Я тебе розчарую, Діма, бо валити, як ти сказав, я не збираюся поки не закінчиться пара. А от тобі не помішало б інколи помовчати і послухати пару, на яку ти не з'являєшся останнім часом.

—Мені глибоко начхати на твої пари. Тай чого ти можеш навчити мене? - продовжував він глузувати з мене. Вся твоя наука суцільне лайно, кому вона потрібна.

—Якби ти весь час не влаштовував тут цирк, то можливо з тебе в майбутньому вийшла б непогана людина. А зараз будь добрий, помовчи і не заважай іншим, ти не один знаходишся в авдиторії.

 Весь час студенти спостерігали за нашою перепалкою, час від часу коментуючи не голосно.

—А якщо я мовчати не хочу, і що ти мені зробиш? Побіжиш до ректора, так от в мене там все намазі, - викрививши рот в хижий вискал.

—Дімон, завали свого рота! Ти реально всіх дістав своїми галімими понтами, - втрутившись з роздратуванням в голосі вимовив Алекс. - Ти не сам тут і в нас пара, якщо тобі не подобається вали нахер звідси, тебе ніхто насильно не тримає. Навідміну від тебе ,ми вчимося.

Дімон злобно глянув на Алекса. Хотів щось сказати, але поглянувши, що більшість підтримує Алекса, замовк. Я вдячно кивнула йому за те, що втрутився і закрив рота Дімі, хоча б до наступного разу. Мені не вірилося, що він припинить з мене глузувати. Судячи з його поведінки це йому приносить якесь особливе задоволення.