Читати книгу - "Мандрівний замок Хаула"

Майкл уже пошкодував, що подав голос. Софі розуміла, що він думає про тисячу миль, адже це страшенно далеко від Марти.

— А що станеться з вашою Летті Хаттер, — запитала вона Хаула, — якщо ви візьмете і переїдете?

— Сподіваюся, на той час з нею усе вже закінчиться, — безпристрасно відгукнувся Хаул. — Якби я тільки міг придумати, як мені спекатися короля… Знаю! — Він підняв вилку з грубим шматком бісквіта зі сметанковим кремом і тицьнув нею в бік Софі. — Ви можете очорнити моє ім’я в очах короля. Прикиньтеся моєю старенькою матінкою. Адже ви можете попросити короля за свого синьоокого синочка! — І Хаул обдарував Софі посмішкою, яка явно зачарувала Відьму Пустирищ, а може, навіть і Летті. Він вистрілив цією посмішкою уздовж вилки, понад кремом, прямо в очі Софі, й у неї запаморочилося в голові. — Якщо вам вдалося дошкулити Кальциферу, значить, і з королем ви легко дасте собі раду.

Софі дивилася на чарівника, долаючи запаморочення, і мовчала. Вона думала, що цього разу вона таки вислизне. Вона таки піде з Мандрівного Замку. З угодою Кальцифера нічого не вийшло. Хаул же у печінках сидить. Спочатку залив усе зеленим слизом, потім люто дивився на неї — і все через те, що Кальцифер зробив цілком добровільно. А тепер Хаул ще й просить її прикинутися його матінкою! Софі завтра ж вирушить в Апер-Фолдинг — розповісти про все Летті.

Розділ восьмий,

у якому Софі йде із Мандрівного Замку відразу на всі чотири сторони

На превелике полегшення Софі, наступного ранку Кальцифер спалахнув у вогнищі яскраво і бадьоро. Якби Хаул так не допік Софі, вона була б навіть розчулена тим, як щиро зрадів чарівник, побачивши Кальцифера.

— А я вже думав, старенький блукаючий вогнику, вона тебе прикінчила, — сказав Хаул, схиливши коліна біля вогнища так, що довгі рукави впали прямо в попіл.

— Та я просто втомився, — відповів Кальцифер. — Мандрівний Замок щось пригальмовувало. А мені ще ніколи досі не доводилося його тягати з такою швидкістю.

— Надалі не дозволяй їй намовляти себе на такі речі, — сказав Хаул. Він піднявся, граціозно обтрушуючи попіл із сіро-червоного костюма. — Почни сьогодні працювати із цим заклинанням, Майкле. А якщо прийдуть від короля, скажи, що я відлучився у терміновій особистій справі й повернуся тільки завтра. Я хочу побачити Летті, але цього посланцеві говорити не треба, — він узяв гітару і повернув ручку зеленим донизу, відчинивши двері в затягнуті хмарами пагорби.

Опудало було вже там. Як тільки Хаул відчинив двері, Опудало метнулося напереріз — і вдарило Хаула в груди головою-ріпою. Гітара жалібно дзенькнула. Софі слабко верескнула і від переляку вчепилася в крісло. Одною рукою-ціпком Опудало шкрябало, намагаючись ухопитися за двері. З того, як Хаул напружив ноги, Софі здогадалася, що на нього тиснуть з величезною силою. Опудало, поза сумнівом, твердо вирішило проникнути в замок.

Кальцифер висунув із вогнища блакитне обличчя. За ним в остовпінні завмер Майкл.

— Справді Опудало! — хором сказали вони.

— Та невже? Що ви кажете? — відсапнув Хаул. Він уперся ногою в поріг і натиснув. Опудало мішком відлетіло назад і впало у верес за кілька ярдів від Мандрівного Замку. Воно негайно підхопилося і знову застрибало до замку. Хаул поспішно поклав гітару на поріг і зіскочив назустріч Опудалові.

— Не треба, друже, — сказав він, виставивши вперед руку. — Повертайся, звідки прийшов.

Він повільно рушив уперед, тримаючи руку перед собою. Опудало трішки відступило, переміщаючись повільними й обережними стрибками.

Коли Хаул зупинився, Опудало теж зупинилося, застрягши однією ногою у вересі й метляючи лахміттям на руках точнісінько ніби людина, яка намагається протиснутися крізь юрбу. Це лахміття здавалося якимось божевільним наслідуванням Хаулових довгих рукавів.

— Не підеш? — запитав Хаул.

Голова-ріпа повільно покрутилася з боку в бік. От-же, ні.

— Боюся, таки доведеться, — сказав Хаул. — Ти лякаєш Софі, а хто знає, що вона наробить, коли її налякати. Якщо вдуматися, ти і мене лякаєш. — Хаул повільно підняв руки над головою — із зусиллям, так, ніби тримав у них величезний тягар. Він вигукнув незрозуміле слово, яке заглушив раптовий гуркіт грому. І тут раптом Опудало піднялося в повітря і полетіло геть. Його лахміття розвівалося, руки обурено метлялись і оберталися, а саме воно здіймалося усе вище і неслося кудись назад, все вище і вище, все далі і далі, аж поки не перетворилося на рисочку, що ширяла аж ген у небі, а тоді на ледь помітну цятку між хмар, доки зовсім не зникло.

Хаул опустив руки і пішов до дверей, витираючи обличчя тильним боком долоні.

— Беру свої прикрі слова назад, Софі, — сказав він, важко сапаючи. — Ця штука не може не непокоїти. Можливо, це вона весь учорашній день стримувала Мандрівний Замок. Її магія — одна із найсильніших, з якими мені будь-коли доводилося мати справу. До речі, що це було — усе, що залишилося від того, у кого ви прибирали востаннє?

Софі слабко хихикнула. Її серце чомусь знову давалося їй взнаки.

Хаул відразу зрозумів, що їй недобре.

Він кинувся до Мандрівного Замку, перестрибнувши через гітару, підхопив Софі під лікоть і посадив у крісло:

— Заспокойтеся, не треба хвилюватися…

І тут між Хаулом і Кальцифером щось відбулося — наче пробігла якась іскра. Софі це відчула, тому що Хаул тримав її за руку, а Кальцифер висунувся з вогнища. Хоч що це було, серце Софі тієї ж миті стало поводитися як слід. Хаул глянув на Кальцифера, знизав плечима і повернувся, щоби навантажити Майкла багатослівними настановами, як саме змусити Софі провести весь день у тиші та спокої. Тоді він узяв гітару і нарешті-таки пішов.

Софі лежала в кріслі і прикидалася, ніби їй удвічі гірше, ніж насправді. Вона чекала, щоб Хаул зникнув з очей. Він теж подався в Апер-Фолдинг, вельми і вельми недоречно, проте сама Софі ходила набагато повільніше і розраховувала опинитися на місці саме тоді, коли він уже вирушить назад. Головне було — не зустрітися з ним по дорозі. Софі нишком спостерігала за Майклом, який розклав своє заклинання і з головою в нього поринув. Вона почекала, аж поки він познімав з полиць грубі книги в шкіряних палітурках і з пригніченим виглядом почав гарячково робити нотатки. Коли Софі вирішила, що Майкл цілком поглинутий своїм заняттям, вона кілька разів пробурмотіла:

— Тут надто задушливо!

Майкл не звернув на це найменшої уваги.

— Нестерпно душно, — зауважила Софі, встаючи і шкутильгаючи до дверей. — Мені треба на свіже повітря.

Вона відчинила двері й вибралася назовні. Кальцифер на цей час послужливо зупинив Мандрівний Замок. Софі ступила у верес й оглянулася довкола, щоб зорієнтуватися. Дорога до Апер-Фолдинга піщаною стрічечкою вилася між пагорбами якраз від Мандрівного Замку. Звісно, Кальцифер постарався влаштувати все якнайзручніше для Хаула. Софі побрела до дороги.